Ювілейна посвята краянину “Степан Пушик: “Я для Вкраїни жив”

Я з тих країв, де гідність не убили,
Де є орли, а не лишень воли,
Я з тих, що Україну розбудили
І до свободи гідно привели.
С. Пушик

  Степан Пушик… 26 січня майстрові поетичного слова виповнилося б 80. Він – знакова постать в українській літературі, творчість та наукова діяльність якої – явище глибоке і багатогранне. Усе своє життя був духовним стражем правди і справедливості, вродженим працелюбом, який залишив по собі величезний творчий спадок.

Добра, світла, дотепна, гостра на слово і надзвичайно талановита людина, яку всі знали й любили. 25 січня 2024 року о 15:00, з нагоди  відзначення 80-річчя  від дня народження  видатного українського прозаїка, поета, літературознавця, фольклориста, журналіста, громадсько-культурного і політичного діяча, народного депутата України I демократичного скликання, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка  та інших численних премій, заслуженого діяча мистецтв України, члена Спілки письменників України,  уродженця с. Вікторова Галицького району Степана Григоровича Пушика (26 січня 1944 р. – 14 серпня 2018 р.), на абонементі ЦМБ  Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели  ювілейну посвяту краянину  “Степан Пушик: “Я для Вкраїни жив”..  Бібліотекарка ознайомила з життєвим і творчим шляхом письменника  “Життєва тасьма Степана Пушика”, підкресливши, що джерела творчості поета – в фольклорних багатствах рідного краю. Письменник любив мандрувати, у молодості пішки обійшов усі Карпати, записуючи фольклор. Його творчі стежки пролягали  через Тлумаччину, Долинщину, Верховинщину та інші мальовничі куточки краю. Неодноразово  відвідав Лолин, столицю Франкового серця. Записуючи фольклор, створив унікальну (понад 200 томів) збірку різних записів, частина яких видана книжками: народні казки «Чарівне горнятко», «Казки Підгір’я», «Золота вежа», «Срібні воли». Також Пушик автор поетичних збірок «Молоді громи», «Золотий Тік», «Писаний камінь», «Задума гір», «Головиця», «Луни», «Галич», книжки вибраних віршів, поем і пісень «Хмаролом». Понад 150 віршів С. Пушика покладено на музику композиторами О. Білашем, А. Кос-Анатольським, В. Івасюком, Б. Юрківим, Б. Шиптуром, О. Гавришем та іншими. Поетичне світосприйняття, знання народного фольклору синтезувалось в оригінальну прозу. Письменник видав ряд романів, повістей, оповідань, що стали новим явищем в українській літературі. Окремими книжками побачили світ «Страж гора», «Галицька брама», «Перо Золотого птаха», «Дараби пливуть у легенду» та інші збірки. Також Степан Пушик видав ряд літературознавчих праць: про карпатське коріння Т. Шевченка «Славетний предок Кобзаря», дослідження про «Слово о полку Ігоревім», повісті про Володимира Івасюка «Блискавиці б’ють у найвищі дерева»та інші. За п’єсами автора «Земле моя» (у співавторстві), «Заплакані вікна», «Золотий Тік», «Я іду по своїй землі» на сцені Івано-Франківського облмуздрамтеатру ім. І. Франка поставлені вистави.   Дякуємо Степану Григоровичу за величезний творчий спадок, який він залишив усім шанувальникам його слова. А це  шеститомне видання творів, численні поетичні та прозові збірки і публіцистика, фольклористичні дослідження, потужна епістолярна спадщина, майже 300 томів особистого рукописного щоденника. Серце Степана Григоровича перестало битися 14 серпня 2018 року. Похований у рідному селі. У 2019 р. йому, почесному громадянину Івано-Франківська, відкрито анотаційну дошку, знак на алеї видатних франківців та пам’ятник поруч з університетом, де він працював. Після смерті Степана Пушика його дружина Ганна разом із друзями почала впорядковувати творчий спадок письменника. Письменниця Ольга Слоньовська упорядкувала двотомник лірики «Я для Вкраїни жив». За її редакцією побачили світ І-ІІ томи щоденників Степана Григоровича. Академік Володимир Качкан у серії «Шевченківські лауреати» видав книгу «За престолом нації: Степан Пушик в орамленні доби». До відзначення 80-ти літнього ювілею з дня народження славного письменника Прикарпаття на абонементі ЦМБ організована виставка-персоналія «У полоні Слова Степана Пушика». Під час заходу студенти кафедри дизайну і теорії мистецтва ННІМ ПНУ ім Василя Стефаника та інші користувачі книгозбірні читали  поезії Степана Пушика з 1-го тому    шеститомного видання творів та двотомника лірики “Я для Вкраїни жив”, упорядкованого   Ольгою Слоньовською. Активну користувачку бібліотеки, ВПО з Харкова Ганну, зацікавила книга Володимира Качкана “За престолом нації. Степан Пушик в орамлені доби”. Це студія про життєтворчість нашого ювіляра, що містить матеріали різних жанрів, обсяговий епістолярій та фотолітопис, який   особливо  сподобавсь читачці. Присутні на заході з великим захопленням знайомились влучними крилатими висловами та роздумами письменника, а також з чималою колекцією творів Степана Пушика та книг  про його життя і діяльність, які представлені на книжковій виставці. Тож запрошуємо і вас до ознайомлення і читання!

Відповідальна за підготовку та проведення заходу, а також написання інформації  – Кирста О.М.

PS: Роздуми Степана Пушика..

***
Нині в літературі процвітає новаторство для новаторства, але нема чи майже нема новаторства в літературі, яке було б закорінене в національний ґрунт (1996).

***

Нинішній Київ — це величезна купа історичного попелу, але в тому попелі є не тільки іскри вогню, й із цього легко розвести ватру (1989).

***

Мова — першооснова національного духу (1989).***

Коли суспільство закрите, воно з’їдає самого себе (1989).

***

Не може вбога духом людина зробити світ красивим і багатим (1989).

***

Влада у вигляді піраміди стійка, але має маленьку голову (1989).

***

Цінність корупції у тому, що вона роз’їдає старе суспільство і створює нове (1989).

***

Поети — це півні, коли ще все і вся спить міцним сном, поети вже будять (1989).

***

Ніхто не хоче втрачати своє найбільше надбання, залишене предками, найбільший скарб — рідну мову, не хоче, щоб земля стала пустелею (1989).

***

Розмовляти за допомогою сили і зброї з душею людини — дурна затія. Можна вбити тіло, а душа випурхне й полетить (1989).

***

Нищення могил, знесення цвинтарів — це підрубування коріння нації (1988).

***

Молю Бога, щоб патріотизм не переродився у фанатизм, бо тоді загине все, загине Україна. На жаль, дехто у фанатизмі не бачить завтрашнього дня. Дорога далека й довга, а її дехто хоче перебігти як стометрівку (1989).

***

Народ, який постійно веде війни, не має майбутнього, бо у війнах гине цвіт, після якого залишаються голе дерево, гола земля, порожня колиска. Найкращих, найздоровіших, найвродливіших їсть війна (1989).

***

Страшні не ті, хто не розуміє, а страшні ті, хто не хоче розуміти (1989).

***

Думку й волю можна нав’язати тільки тому, хто не має своєї думки й сили волі (1989).

***

Політикою займаються курви і злодії, а чесному чоловікові це дається важко (1990).

***

Доля письменника — бути барометром епохи (1989).

***

Розумний думає, як вийти зі складної ситуації, а мудрий — як не потрапити в таку ситуацію (1990).

***

Поезія ситого серця боїться (1990).

***

Усі щасливі народи не мають історії. Найнещасливіший народ має велику історію (1990).

***

Не треба боятися сильного, а робити все, щоб і самому стати сильним (1990).

***

Людей треба скидати з високих посад, і тоді вони стають нормальними (1996).

***

Графоманія — невиліковна хвороба, як і рак, але від раку ліки, безсумнівно, винайдуть, але від графоманії — ніколи (1996).

***

Совість має бути у гармонійному поєднанні з розумом, а розум — із совістю (1996).

***

Моя Україна — гілка Божого саду (1996).

***

Крилаті вислови Степана Пушика:

***

Якщо навіть залишаться три українці, то я все одно буду українським письменником.
***
Якщо хтось думає, що нас можна подолати, то хай поцілується в ніс. Того не вийде!
***
Що таке чиновник? Це є той самий м’яч, поки на посаді — скаче, а коли спустити дух, то нема що копнути.
Ні Пушика вам, ні пера!