“У сяйві Миколайчукової душі”

Немає більшої трагедії, ніж бути генієм.
Іван Миколайчук

15 червня 2021 року легенді українського кінематографу Івану Миколайчуку виповнилося б 80 років. Доля подарувала йому 34 ролі у фільмах, більшість із яких увійшли до золотої колекції українського кіно. А може, тому й увійшли, що пропустив їх через своє серце, засвітив своїми, одному йому притаманними, барвами. А ще… 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.На жаль, часто найкращі з нас помирають надто рано…

Іван Миколайчук навіки залишився з нами в кадрах кінофільмів. Завжди молодий, неймовірно талановитий  красивий і харизматичний, з поглядом, який неможливо забути… Його очі чарують, гіпнотизують і  дивляться в саму душу.Він то Шевченко, то Іван, то філософ Фабіан з “Вавилон ХХ”… Іван Миколайчук і досі будить в кожному з нас той, часто приспаний, український дух. Він наш безцінний скарб, наша совість, він творив нову філософію життя на кіноплівці, так само як Шевченко і Франко на папері, а Лисенко і Леонтович в нотах. Філософію не надуману, не руйнівну, але глибоку і, нерозривно пов’язану з ритмами самої природи…Першу свою роль Іван зіграв у 12 років. І була це роль старого Івана, батька Софії у виставі «Безталанна» за п’єсою Михайла Старицького. У селі існувала своя театральна трупа, яка майже щомісяця ставила спектаклі, але чоловіки навідріз відмовилися грати старого немічного солдата. Вистава витримала 36 показів протягом трьох років.

В  особі Івана Миколайчука українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок – “націоналіст” і тавро “неблагонадійного”.

 Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

15. 06. 2021 р. о 13:00 в  читальному залі ЦБ (вул. П. Орлика, 5) Департаментукультури Івано-Франківської міської ради відбувся захід – бібліотечна кінопанорама “У сяйві Миколайчукової душі”. Бібліотекар Оксана Дубовська  розповіла присутнім про українського кіноактора, кінорежисера, сценариста, лауреата Шевченківської премії 1988 р. , ознайомила з цікавими фактами з життя актора і оглядом творчості Івана Миколайчука. Вона наголосила, що в його душі завжди був неспокій, бо завжди вирувала наснага до творчості, руху і змін. Наголосила, що загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Т.Шевченка у фільмі “Сон” та Івана Палійчука у “Тінях забутих предків”. Увазі глядачів була представлена яскрава ексклюзивна відеопрезентація “Чорний птах з Божою ознакою” про життєвий і творчий шлях І. Миколайчука та  виставка “У сяйві Миколайчукової душі”, підготовлені бібліотекарями читального залу.  Аудіо супровід презентації: пісня «Прощаюсь, ангеле, з тобою…» у    виконанні дружини Івана Миколайчука.  Кіномани мали чудову нагоду в мультимедійному форматі переглянути фрагменти кінофільмів за участю І. Миколайчука: “Білий птах з чорною ознакою,” “Тіні забутих предків,” “Пропала грамота”… Вдячні слухачі, члени клубу золотого віку, із захопленням поринули у неповторний вимір таланту Івана Миколайчука. Вони обмінювалися враженнями, коментували інформацію про великого українського митця і щиро дякували бібліотекарям за змістовний, цікавий захід. Зокрема, Іван Кухар зауважив: “Cьогодні творчість Миколайчука є нагадуванням про невичерпні можливості українського мистецтва і кіно зокрема, нагадуванням про те, що Україна має багатий творчий і духовний потенціал.   Іван Миколайчук – справжній український самородок ! Насамкінець Оксана Дубовська  проникливо  прочитала вірш Ліни Костенко “Незнятий кадр незіграної ролі”, присвячений І. Миколайчукові.

Відповідальна: Оксана Дубовська.