Свіча пам’яті  “А душа людська пам’ятатиме.. . “ 

Цьогоріч – 18 травня –   в Україні не тільки День вишиванки, це ще і сумна дата  – День національної скорботи, який об’єднує День скорботи і пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (18.05) та День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначаємо в третю неділю травня – 21.05).

З 18 по 21 травня 2023 року свічею пам’яті  “А душа людська пам’ятатиме… працівники абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури  міської ради вшановують День національної скорботи.

Зокрема, 18  травня   о 16:00,  вшановуючи  День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, проведено  інформаційний бібліоспалах  біля  тематичної бібліовітрини.

Бібліотекар інформувала присутніх, що саме  18 – 20 травня 1945 року радянським урядом на нові поселення у Центральну Азію було депортовано 180 тисяч кримських татар. Майже 8 тисяч з них не дісталися живими до пунктів призначення, не витримавши нелюдських умов перевезення у товарних вагонах. Десятки тисяч померли у перші роки депортації через хвороби, постійне недоїдання, суворий клімат та важку фізичну працю, яку можна порівняти лише з рабством.

Це біда, яка забрала людські життя та знищила все духовне та культурне, з любов’ю зрощене в Криму. Півострів став плацдармом для переслідувань, несправедливості та антилюдяності.

Здавалося, стільки часу минуло і всі лиха позаду. Однак після окупації Криму росія поновила утиски кримських татар. Тож знову валіза, знову вокзал, знову — квиток у невідомість. І знову — все це з вини Кремля. 

Протягом своєї історії український і кримськотатарський народи поєднані спільною долею, адже українці зазнали репресій і геноциду з боку радянського тоталітарного режиму.  Ми розділяємо біль кримськотатарського народу, адже і сьогодні вимушені відстоювати наше право на свободу та існування.

У День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу схилімо голови, вшановуючи тих, хто загинув у ті страшні роки репресій. Ми маємо пам’ятати про страшну трагедію кримськотатарського народу, вшановувати пам’ять жертв геноциду та прискорити настання того дня, коли кримські татари та українці повернуться до рідних домівок. Ми пам’ятаємо! Правда  переможе!  Україна  –  переможе! Крим – це Україна!

В ці дні користувачам для перегляду також рекомендовано виставку-реквієм “Обірване життя, покалічене, розстріляне слово” до відзначення Дня пам’яті жертв політичних репресій (третя неділя травня – 21.05).

Ця виставка – книжкова  пам’ять всім, хто загинув  внаслідок політичних репресій і всім засланим у табори. На ній представлені як документальні книги,  історичні документи, краєзнавчі матеріали, так і книги українських письменників, які зазнали тиску тоталітарного більшовицького режиму. Тут і двотомне видання “Реабілітовані історією. Івано-Франківська область”, і О. Лавринович “Розстріляне відродження», і “Золоті рядки української поезії: Розстріляне відродження”, і “Українське Розстріляне відродження. Ad fontes! До першоджерел!”, а ще книги  М. Зерова, Юліана Шпола, М. Хвильового, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г.Косинки, М. Куліша та інших поетів та письменників “Розстріляного відродження”. 

Мільйони людей рішеннями сталінської влади було безпідставно оголошено «ворогами народу», страчено фактично без суду і слідства, приречено на муки та голодну смерть у таборах чи на засланні. 

Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева. А ще не видавались книги  “сумнівних авторів”. 

Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна  раз, вдруге, і втретє переписати історію на догоду диктаторів чи ідеологій. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Розстріляні в 1937-38 роках, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятають ті, хто вижив, їх діти, онуки та правнуки… 

Пам’ять  про “Великий терор”, пам’ять  про звірства сучасної російсько-української війни має бути вічною, як реквієм і як пересторога всім сущим на Землі.

Відповідальні – Зіняк М.В., Кирста О.М.