5 Листопада 2019
«Поети належать вічності»
…Як мрії, линуть зорі до вікна,
А я до них навстіж душею лину.
Яке це щастя- рідна сторона!
Я повернувся знов на Україну…
Вірші, що знаходять живий відгук в душах нащадків, наших сучасників, добра пам’ять про себе — то найвагоміший спадок, який залишають нам справжні поети, одним з яких і був Роман Йосипович Юзва.
5 листопада 2019 р. в бібліотеці-філії №1 (вул. Вовчинецька, 206) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулися поетичні посиденьки «Поети належать вічності», до 85-ти річчя від Дня Народження Романа Юзви.
В поезіях відомий український письменник з Прикарпаття поставив собі за мету під безпосереднім впливом Божих заповідей і найбільшої Заповіді Любові осмислити складні процеси, які відбуваються нині в Україні. Зміст та ідейна спрямованість поезії визначені гранично чітко: національний поступ і розвій держави цілком і повністю залежить від того, наскільки життя цілого народу взагалі і кожної людини зокрема буде осяяне світлом Божої Любові. Бібліотекар наголосила, що понад 40 літ поет жив та працював на Прикарпатті і зріднився з краєм настільки, що всі свої життєві переживання та зрушення він викладав у віршах.
В читальному залі бібліотеки була організована викладка літературних збірок ювіляра. Присутні користувачі читали незабутні вірші поета, тим самим вшанували пам’ять нашого земляка , поета, журналіста, Члена Національної Спілки письменників України, члена Національної спілки журналістів України.
У творчому надбанні поета є такі збірки, що побачили світ у різні роки: “Береза під вікном” (1972), “З глибин землі” (1977), “Вишийте веселку” (1981), “Надія” (1985), “Біль” (1992), “Поклик землі” (1994), “Світло любові” (2000), “Віче правди” (2002), низка публікацій в періодичній пресі.
У поетичній творчості та суспільній позиції Р. Юзва відзначався високою громадянською свідомістю, незламною твердістю національного духу, виявленням патріотичних почувань.