“Моєї пам`яті печаль” (Запалення поминальної свічки на абонементі ЦБ)

“Боже, прости нашу пам`ять,
Боже, непам`ятство наше прости!”

82 роки тому ми пережили катастрофу, яка могла зупинити життя всього нашого народу. Мільйони невинних людей були без жалю винищені Голодомором.

28 листопада 2015 року, в День пам`яті жертв Голодомору, о 16.00 працівники і користувачі абонементу ЦБ (вул.К.Данила,16) запалили поминальну свічку пам`яті, долучившись до Всеукраїнської акції “Запалимо свічу пам`яті”, і помолились за душі українців, вбитих голодом у 1932-1933 роках . Бібліотекарі підкреслили, що це знак нашої пам`яті, це свічка віри і надії, це святий вогник, який зігриває душі загиблих, це світло очищення задля нашого майбутнього. “Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди” – саме ці слова із сльозами на очах підтвердила очевидець тих подій 85-річна користувачка бібліотеки Литвиненко Любов Денисівна, яка проживаючи на той час в с.Василиха, Солощанського району на Київщині, трьохрічна вижила одна разом із мамою із 9-ти членів великої сім`ї.

Матеріали виставки-реквієм “Моєї пам`яті печаль” познайомили присутніх з моторошними подіями 82-х річної давнини. Всі книги виставки свідчать про одне – голод 1932-1933 років був спланованою, добре підготовленою акцією терору проти українського народу, насамперед проти українського селянства. Дехто ще і сьогодні намагається подати молодому поколінню неправдиві знання про трагедію геноциду української нації. Але “Архиви не горять”, а пам`ять і знання нероздільні. І тому, щоб не забувати, треба знову і знову перегортати вже відомі і відкривати нові сторінки історії, шукаючи в свідченнях очевидців нові факти і – пам`ятати.

Час не владний над подіями масштабу голодомору 1932-1933. Пам`ять про нього і прагнення української нації вижити має залишитися невід`ємною частиною національної свідомості. Захід призначений для широкого кола користувачів.

Відповідальна за проведення заввідділом обслуговування ЦБ Кирста О.М.