“М. Грушевський – великий історик і перший президент України”

З нагоди 155-ї річниці від дня народження М. Грушевського, 29.09.2021 року, в бібліотеці- філії №27 (с. Узин, вул. Молодіжна, 16А) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради був підготовлений і проведений захід присвячений вшануванню історичної постаті “М. Грушевський – великий історик і перший президент України”.

Михайло Грушевський – видатний український політик, історик та громадський діяч. Він зробив величезний внесок в розвиток української освіти: науково-організаційна діяльність та викладацька робота Грушевського високо оцінена сучасниками. Не менш вагомою була участь й в політичному житті: так, саме Михайло Грушевський очолював Українську Центральну Раду УНР з 1917 по 1918 рік. Родина Грушевських проживала в містечку Холм, яке наприкінці ХІХ належало Російській Імперії (нині Польща), проте знаходилося у складі автономної адміністративної одиниці – Королівства Польського. Батько Михайла мав духовну освіту, але усе життя працював на викладацьких посадах. Зокрема, в народних школах, Київській та Переяславських семінаріях. Мати Грушевського походила з родини священнослужителів.

Майбутній історик народився у вересні 1866 року. Перші роки життя Михайла минули в будинку колишнього монастиря, де мешкала вся родина. Охрещений Грушевський був православним священником. Вже в 1869-му, сім’я переїхала на південь Російської імперії. Там Михайло здобував домашню освіту, а згодом – почав відвідувати Тифліську гімназію. У той час, Грушевський захоплюється творами Костомарова, Куліша, Максимовича. Перші свої оповідання Михайло теж пише в гімназії, публікуючи їх за підтримки Нечуя-Левицького.
Згодом, Грушевський продовжує навчання в Київському університеті, на історико-філологічному відділенні. Щоправда, університет діяч згадував з певним розчаруванням: будь-яке вільнодумство студентів придушувалось російською владою. Втомлені від гніту, викладачі уникали позаурочної співпраці зі студентами. Проте саме в університеті Грушевський знайомиться з Володимиром Антоновичем, видає під його керівництвом перші історичні есе. На третьому курсі, майбутній історик отримує золоту медаль за наукову роботу «История Киевской земли от Ярослава Мудрого до конца XІV века».
Студії Михайло Грушевський продовжив в університеті Святого Володимира. Вже наприкінці навчання, діяч активно долучається до українського руху та входить до складу київської «Громади» (за сприяння Антоновича). Вдома у Михайла часто відбувалися таємні збори семінаристів Київської духовної семінарії.

Михайло Грушевський – прихильник національного розвитку України. Через тиск польської влади, історик повертається до Києва (1905 р), а згодом – переїжджає до Петербурга, де брав активну участь в роботі Української Фракції та Українського Клубу.

У 1907, створює нелегальне об’єднання – Товариство українських поступовців. Це – єдина на той час українська організація ліберального напряму. Через це та ряд інших причин, російська влада була вороже налаштована до вченого. Згодом, у 1914, Михайла заарештують та відправлять до Симбірська за звинуваченням у шпигунстві. Після заслання, яке тривало два роки, Грушевський повертається до Москви, знову розпочинає активну громадсько-політичну діяльність. Прагнув об’єднати українців. У 1917, Михайло стає головою Української Центральної Ради, приєднується до партії соціалістів-революціонерів. Паралельно з політикою, продовжує займатися історичною діяльністю.

Постать Михайла Грушевського багатьом здається неоднозначною. Проте варто відзначити проукраїнську позицію історика, його багаторічну та активну роботу в галузі української історії, науки та політики. Щодо Російської імперії, науковець був досить лояльним: вважав, що з часом вона має демократизуватися та стати федеративною республікою.