Літературний реквієм “Зняті з Хреста”

«Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. …Не можна займатися історією голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем» – Джеймс Мейс. «На воротях серп та молот, а у хаті смерть і голод…» – із книги А. Дімарова «В тіні Сталіна».  Протягом 22 листопада 2024 р. в бібліотеці-філії №5 (вул. Галицька, 100) Івано-Франківської МЦБС, проведено літературний реквієм «Зняті з Хреста – парастас-33». Бібліотекарка розповідала відвідувачам книгозбірні №5 про Людей правди, які робили все можливе аби світ знав про геноцид українців 1932-1933рр.

До таких осіб належить американський історик, доктор політичних наук, журналіст Джеймс Мейс (18.02. 1952 (США, Оклахома) – 3.05.2004 (Україна, Київ)). Він був керівником комісії Конгресу США з вивчення Голодомору 1932-1933 років, автором звіту, в якому штучний голод вперше класифікували як геноцид. Запровадив поняття «постгеноцидне суспільство», яке стало справжнім проривом у розумінні наслідків Голодомору для сучасного українського суспільства. Завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні та його масштаби. Переїхавши на Україну, на початку 90-х, Джеймс Мейс був професором політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», редагував англомовну версію газети «День», читав лекції, виступав на заходах. Мейс не хотів, щоб українську націю спіткало забуття, як це сталося з індіанцями племені черукі, з якого він походить. Саме Джеймс Мейс був автором ідеї «Запали свічку пам’яті», побачивши одного разу офорт-автопортрет Тараса Шевченка зі свічкою. За два роки після смерті американського історика український парламент таки визнав Голодомор в Україні 1922 -1923 рр. геноцидом (2006 р.) А ще – журналісти (Гарет Джонс), письменники, художники, які в світлинах, статтях, картинах, художніх творах відобразили жахіття вимираючих сіл України. Працівниця бібліотеки здійснила огляд літератури на згадану тематику. Серед них книги, наявні в нашій книгозбірні: «Жовтий князь» Василя Барки, «Розколоте небо» Світлани Талан, «Чорна дошка» Наталки Доляк, «Голгота України» Дмитра Соловея, «Марія» Уласа Самчука, «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» Роберта Конквеста ( у співавторстві Джеймса Мейса), оповідання «Самосуд» та притча про хліб «Тридцяті» Анатолія Дімарова , «Каміння під косою» Ольги Мак (яка пережила голодомор),   «Дума про дитинство» Панаса Запаренка (авторська сповідь), документальні статті з журналу «Сучасність» та газети «День». Для дітей вона представила збірку художніх творів «ЗЕРНЯТКО НАДІЇ» (Олеся Лісова, Галина Щербак «Паляниця»,  Оксана Лущевська «Шматочок надії», Зоряна Живка «Ангел на ймення грушка»,   Христина Процак «Шматок хліба»), оповідання «Кицелів віз» Володимира Тертичного (Дзвіночок 2016, №6).  На завершення заходу завідувачка бібліотеки №5 заохотила запалити свічку і помолитися (у суботу 23.11. о 16.00), Задаймо собі питання:

    Чи має якась особа чи нація право вирішувати: бути якомусь народові на землі чи ні?
Що слід нам всім зробити, щоб подібного не повторилося?
Чи помічаю я тих, хто перебуває у потребі?
Що я можу зробити для потребуючих вже сьогодні? А чи помічаю я реальні потреби тих, хто живе поряд, потреби моїх близьких?
Захід підготувала і провела: Українець С.