Літературна посвята “Він з нами на горі Чернечій… Ми чуєм заповіт його священний…”

22 травня – важлива дата для кожного українця. У цей день 1861 року прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні , на Чернечій горі поблизу Канева.

Саме у цей день, 22 травня 2019 року о 16:00 працівники абонементу ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, вшановуючи пам’ятний день та відроджуючи традицію святкування 22 травня,  запропонували всім, хто любить Шевченкове слово – літературну посвяту “Він з нами на горі Чернечій… Ми чуєм заповіт його священний…”

Розпочавши захід, бібліотекар нагадала присутнім, що помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його заповітом, написаним ще в 1845 році, на рідній землі – “Як умру. то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…”( “Заповіт” читала  переможець конкурсу читців творів Л. Костенко – Соломія Любінецька).

Бібліотекар  ознайомила присутніх із статтею Люби Школи “День перепоховання праху Тараса Шевченка на Чернечій горі” ( Українське слово.- 2017.- 18-23 трав. ( № 21)  та зауважила, що перепоховання Тараса Шевченка стало подією для України ХІХ століття, яке спонукало українців до відкритої маніфестації своїх поглядів.

В 60-70 роки минулого століття біля пам’ятника Шевченка, саме 22 травня, патріотична молодь читала вірші та виголошувала промови. У 1971 році 22 травня оголосили націоналістичним святом, відтоді участь у ньому була заборонена.Цього дня 1971 року за виступ біля пам`ятника Тарасу у Києві було заарештовано і засуджено на 12 років «спецпсихушок» письменника Анатолія Лупиноса, який читав свій вірш «Покритка».  Традиція святкування 22 травня  була відроджена тільки у 1989 році. Біля пам’ятника Шевченка збиралися люди, співали на тлі синьо-жовтих кольорів, читали “Заповіт” та інші твори Шевченка.

Цитуючи Г. Хоткевича, бібліотекар підкреслила, що “розуміти і відчувати Шевченка починаємо не тоді, коли читаємо всі ті написані наукові книги про нього, а тоді, коли читаємо самого “Кобзаря”, тож на літературній посвяті звучало живе Шевченкове слово у виконанні активістів бібліотеки: Вероніки Калитяк – “Доля”; Анни-Ніколіни Мотики – “Мені однаково…”; учасниці міського конкурсу читців Ольги Пасічняк – ”Тополя” та ”Русалка”; Соломії  Любінецької “До Основ’яненка” Своє авторське есе зачитала Вікторія Зорій, учасниця конкурсу “205 слів про Кобзаря” організованого мистецьким об’єднанням “LIT PLATFORM” (голова Анна-Ніколіна Мотика), за підтримки громадського інституту аналітики ( керівник В. Перевізник).

Читаючи вірші Т.Г.Шевченка, учасники заходу засвідчити  пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого  Кобзаря!

Присутні змогли доторкнутися душею до палкого й нескореного серця поета. А твори, які вони послухали, вже майже два століття читає український народ та продовжуватиме читати їх й надалі.

Під час заходу презентовано однойменну книжково-ілюстративну виставку та бібліовітрину.

Захід підготовлений та проведений для широкого кола користувачів. Відповідальна – Кирста О.М.; світлини Наталі Команяк.