Літературна панорама “Майстер художньої прози” 

3 квітня 2023 року виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара – українського письменника, літературного критика, громадського діяча, лауреата численних премій і нагород, першого Шевченківського лауреата в галузі літератури, Героя України (1918-1995).

Цього дня на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели літературну панораму “Майстер художньої прози”, в  ході якої представили користувачам бібліотеки творчий доробок письменника та ознайомили з цікавими фактами біографії.

Розпочавши захід бібліотекарка підкреслила, що Міжнародний біографічний центр у Кембриджі визнав Олеся Гончара “Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років”, його роман “Собор” подавали на Нобелівську премію.

Народився майбутній письменник в с.Ломівка (нині – в межах міста Дніпра) в родині Павліченків. Коли йому було три роки, померла мама і виховувався він в родині маминих батьків на Полтавщині, а ставши дорослим, взяв мамине дівоче прізвище. Писати оповідання і вірші він почав на початку 1930-х років. Закінчив технікум журналістики в Харкові. Працював вчителем, займався журналістською роботою. Став студентом філологічного факультету Харківського державного університету. Навчання перервала війна. Пішов на фронт добровольцем, був мінометником. Повернувся з нагородами, бойовими орденами і медалями, не зламаним духовно. Навчання закінчив у Дніпропетровському університеті. Він за життя  став класиком літератури. Зазнав слави і цькування.

У середині 1960-х років Олесь Гончар став одним з ініціаторів увічнення історії українського козацтва, зокрема спорудження Державного заповідника на острові Хортиця.

Одним з перших він  заявив про катастрофічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, звинувативши в цьому існуючу політичну систему. В умовах національно-культурного відродження 1980–початку 1990 років підтримував створення товариства шанувальників української мови та Народного руху України, очолив Добродійний фонд відбудови Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Під час революції на граніті у 1990 р. серед протестуючої молоді була онука О. Гончара – Леся. Олесь Гончар прийшов до Верховної Ради і висловив свою підтримку студентам. “Вчора я відвідав табір, де голодують студенти. В цих змучених, виснажених, але до краю стійких, здатних на самопожертву юнаках я впізнав нашу молодість. Вимоги голодуючих студентів я вважаю цілком справедливими”. Письменника вразив цинічний глум і насмішки народних депутатів щодо голодуючих студентів. Щоб висловити свою солідарність з протестувальниками Олесь Гончар написав заяву про вихід з комуністичної партії, до якої вступив на фронті.

У суспільстві Олесь Гончар заслужив славу людини моральної й совісної. 

У щоденнику він залишив запис  “Січовик заповідав класти в могилу – під голову – сідло козацьке… А що я заповів би? Мені покласти під голову три книги: “Тронку”, “Собор” і “Зорю”.
Більше ознайомитись з творчістю ювіляра, можна переглянувши  однойменну поличку виставки “Ювілейні і пам’ятні дати 2023”.

Відповідальні: працівники абонементу ЦБ.