Книжковий екскурс “Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди…”.

На Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбувся історичний книжковий екскурс “Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди…”.

Сторінки нашої історії – найдієвіша зброя проти російських маніпуляцій. Позаяк такі події, як Голодомор, вкотре нагадують, що знущання росіян над українським народом тривають не роками, а впродовж століть!

У цей скорботний день на вітрині бібліотеки розмістили чорно-білі світлини, на яких зображені жертви Голодомору, серед них – діти. Їх приспущені плечі, туго напнута на кістки шкіра, глибокі й сумні погляди – те, що змушує зупинитися і згадати молитовно, у своїх серцях невинно убитих українців.

Тематична книжкова виставка у книгозбірні розкривала перед читачами історичні та художні твори, присвячені темі Голодомору! Серед видань:

“Станиславів і голодомор. Документальні свідчення про реакцію станиславців на геноцид українського народу 1932-1933 років [упорядкування Івана Монолатія і Любов Соловки, видавництво “Лілея-НВ, 2009 рік].

“І серпом, і молотом, і голодом” [упорядник Омелян Німець, видавництво “Нова Зоря”, 2008 рік].

“Український хліб на експорт: 1932-1933” [за загальною редакцією доктора історичних наук Володимира Сергійчука, Київ, 2006 рік].

“Жовтий князь” Василя Барки [видавництво “Ранок”, 2005 рік].

“Розколоте небо” Світлани Талан [видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, Харків, 2014 рік].

Книгою дня став роман Тані П’янкової “Вік червоних мурах”. Бібліотекарка Таня Нємцева розповідала читачам про унікальність цієї щемкої історії. А також попередньо підготувала фотовідгук на книгу

Книга-плащениця українського народу, де кожна застигла багрянцем кров має свою історію, трагедію, віддзеркалення на душах інших. Обірвані покоління славетних родів, грабіж працьовитих людей під гнилою ширмою слова “розкуркулення”, злочини радянської влади. Читаючи, пригадувала рядки політув‘язненої Катерини Мандрик-Куйбіди:

• “Криваві ваші ідеали

Колись розсипляться за мить –

Людей ви стільки повбивали,

Що вам у спокої не жить!”

Щодо сюжетної лінії, то тут маємо динамічні портрети кількох героїв, так чи інак пов’язаних між собою. Тих, котрі живуть в одне лихоліття, але кожен бачить своє. Явдоха із мамою Ганною, братом Миросем і Мелашкою їдять жаб, солому, варять шкіряні пояси. Баша та Свирид – служать кривавим ідолам, черева яких не можуть напитися вдосталь крові. І служителі їм знаходяться завше: вивергають свої душі й творять зло, прикриваючись ідеями. Соля – дружина Баші, котра лікується від переїдання і її голод має іншу барву: втім, жінка одначе піде на подвиг і врятує життя. Кілька життів

Цю книгу має прочитати кожен. Я часом бачу в стрічці соціальних мереж як, приміром, вітаючи іменинника розмазують торт по його обличчі. Хочеться сказати: Схаменіться! Це не про наш народ, не про його традиції. І вдячна рідним, таким книгам, моїм вчителям за те, що нас вчили цілувати хліб, котрий упав, і їсти далі. Не викидати крихти, а пальчиком визбирувати їх та смакувати

Бо хліб святий. Здобутий у важкій праці. Переломлений. Перетворений у Боже тіло в тайні святого Причастя. Життєдайний. З ароматом віковічної печі й диму від вишневого поліна. Хліб, здобутий у боротьбі народом, який між ним і волею все ж обирає волю [процитовано Степана Бандеру]

“Ми не сіль цієї землі. Ми – її гіркий хліб, зневажений та знову відроджений з останньої крихти любові…Пам‘яті кожної зернини – кожної людини, пам‘яті ненароджених поколінь присвячу”,, – пише авторка

• Моя улюблена героїня в цій історії Аріна. Котра говорить колючу правду попри все:

“– Держава мала мільйонні витрати і хворі амбіції! – вона перебиває мене з таким завзяттям, що я аж завмираю. – Держава злякалася їхніх мозолів, їхніх рук, бо ті руки, котрі вчора тримали лопату, завтра могли б тримати зброю!”.

Інформацію підготувала бібліотекарка Абонементу ЦБ Тетяна Нємцева.