Ескіз до портрета «В сльозі та любові викупаю слово»

«Найвища радість для поета – Ім’я залишити своє», – писав Степан Пушик про своїх братів по перу. Ім’я Степана Пушика живе! Про його творчу та наукову спадщину можна говорити нескінченно! Малюємо контрастними штрихами ескіз до портрета «В сльозі та любові викупаю слово». 24-25 січня Центральна бібліотека для дітей (вул. Степана Бандери, 8) знайомила читачів з творчістю Степана Пушика. 

• Мешканці Івано-Франківська завжди будуть пам’ятати свого великого і разом з тим дуже простого краянина – Степана Григоровича Пушика. Він був яскравим і самобутнім представником карпатської поетичної школи. «Нестором Карпатського краю», «Вічним Зошитом і Вічним Пером», «чільним карпатським Чоловіком», «Писаним Каменем» називає його у своїх дописах українська письменниця Любов Голота. І це так влучно і ємко сказано про письменника: бо все – від язичницьких капищ до літописних персоналій Пушик знаходив у рідному краю, бо всюди був очевидцем та літописцем, бо любив Україну понад усе, а Карпати були його серцем.
• Степан Пушик ніколи не боявся казати правду: «О скільки доносів на мене осіло в архівах, / Та я не змінився! Бо я, як завжди, – бунтівник», «Я маю вогонь, бо я владам служити не вмію. / Я маю народ! А народ зрозуміє мене».
• Пушик зображує важке життя часів Радянської України та засуджує радянську владу: «Я живу у жахливій державі, / Де все корчиться, стогне, гниє, / Гніт, мов цвяхи студені, іржаві / Вбився в тіло зболіле моє», «Колгоспна страшна неволя: / Нема ані храмів, ні свят».
• Поет часто критикує владу вже незалежної України, продажних громадян, виступає проти корупції: «Низи крадуть, верхи грабують. / Куди ж ти, Україно, йдеш?», «За двісті гривень тебе куплять, / Чи гречки привезуть у дім, / Опісля шкуру з тебе злуплять / І сіль розсиплють по живім». Автор намагається пробудити народ, відкрити очі на політичні проблеми нашої держави, закликає людей боротися проти несправедливості: «Коли ж появиться / В нас батько нації? / Коли ж народиться / Новий месія?/ Коли дасть спокій / Усім Росія?»
• Відпочиває перо й душа в пейзажній та інтимній ліриці. Вона вражає унікальністю художніх засобів: «Молодість – злотокопитна лань», «Синім цвітом нічка розцвіла, / Як цвіте у лузі незабудка», «Сипле синій вітер позолоту – / Понад гори – завірюха зір», «Синя пава, чорна нічка, наче кава!», «Чорна хвиля, чорні коси, чорна хмара, / Темне небо – ясний блискіт, синій грім!», «Синій серпень мовчить…/ Мов шепочуться в лісі закохані», «Я піду в синій сон передмістя, / Аж туди, де вже сонця встає, / Вічні спогади гострі, як вістря, / Б’ють прицільно у серце моє»
• Живуть його чудові пісні, а їх налічується чимало – 150 його віршів покладено на музику! Вони любимі українським слухачем, адже вічні теми, рідна музика! Найкоротший шлях до великої аудиторії лежить через пісню. Проте пісня – лиш часточка його великого доробку.
• Не міг оминути дитячу літературу Степан Пушик, батько двох дітей та дідусь чотирьох онуків. «Маленьке шпаченя», «Золотий човник», «Новинкар», «Зелена борода»: прості, легкі, веселі і водночас такі мудрі вірші, що пробуджують дитячу уяву, навчають, вводять її у світ речей та понять.
• Двотомник «Я для Вкраїни жив» називають поетичним звітом Степана Пушика перед українським народом. Цей звіт геніального поета-пісняра можна ознаменувати ключовими словами: «Спішу до вас, прийміть мене до себе. / Я вам добро, любов свою несу».

Дорогі читачі! Приходьте в бібліотеку, твори Степана Григоровича Пушика чекають на вас! Його слова викупані в сльозі й любові, його твори легкі й глибокі, сумні й веселі. Вони для вас писалися великим талантом з великою любов’ю. «Читаю Степана Пушика – «Страж-гора». Розум, дотепність, глибина. І розкутість. Яка мова! Злитки золоті…»  Олесь Гончар

 Відповідальна за підготовку та проведення заходу Томілова Л.І.