Виставка-присвята “Конституція України: традиційне і нове”

Конституція держави має бути такою, щоб не порушувати конституцію громадянина.
Станіслав ЄжиЛєц

Конституції призначені для збереження практичних та істотних прав, а не для підтримки теорій.
Олівер ВенделлГолмс-молодший

Уряд був створений для захисту людини від злочинців, а конституція була написана для захисту людини від уряду.
АйнРенд

Минає 25 років з дня прийняття такого важливого для існування будь-якої держави головного закону – конституції України. За цей і ніби не такий аж великий період часу, вона багато дописувалася і поповнювалася різними підзаконними актами. Та попри все, вона залишається незмінним джерелом врегулювання міжособистісних відносин у середині нашого суспільства та регламентує відносини з іншими державами.

І щоби коротко пригадати собі корені формування нашої конституції у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було представлено виставку-присвяту під назвою “Конституція України: традиційне і нове” (до Дня Конституції України). 

Але що означає саме слово “конституція”, адже важливо не просто жонглювати розумними словами і висловами, але й розуміти що вони означають.
Отже, конституція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян.

Пригадаймо собі трішки історії. Археологічні розкопки на території Іраку виявили докази одних із найдавніших кодексів, створений царем Урукагіною. Цей найдавніший прототип закону, який закріплював форму правління надавав деякі права своїм громадянам. Наприклад, відомо, що він звільнив від сплати податків сиріт і вдів, а також захищав бідних від лихварства з боку багатих. Пізніше було створено ряд інших збірників законів. Із найстаріших і найвідоміших науці є Кодекс Ур-Намму, Ліпіт-ІштарІсіну, Закони Хаммурапі Вавилонії, Кодекс Хіттіта, Ассирійський кодекс, Мозаїчне право.

Першим і найдавнішим згадуваним юридичним збірником законів на Русі згадується «закон руський» (неписане звичаєве право Київської Русі), що нормативно закріплював стародавні звичаї у сфері цивільного права.
За офіційними даними, найдавнішим уже писаним юридичним збірником на території нашої держави була «Руська правда», датована між 1016 і 1030 роками, постанови котрої сягають як мінімум VIII – XIX ст. В процесі вона не одноразово змінювалася та доповнювалася. Характерною прикметою Руської Правди була еволюція в бік гуманності (наприклад, заміна кари смерті грошовою карою).
Руська правда становить важливе джерело для пізнання найдавніших норм українського звичаєвого права, а згодом княжого законодавства і судових вироків. Вона мала безпосередній вплив на всі пам’ятки литовсько-руської доби, зокрема на Судебник Казимира Ягеллончика 1468 і Литовські Статути (1529, 1566, 1588). Окремо було також і козацьке звичаєве право, як сукупність норм поведінки, що діяла у XVI – XVIII ст. окремі статути котрого увійшли також до наступного збірника прав 1743 року.
Наступним важливим кроком розвитку конституційного права був звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року, з метою систематизувати правила, котрі діяли на Лівобережній Україні після її приєднання до Російської імперії. Визначною пам’яткою права України є робота Федора Чуйкевича «Суд і Розправа» XVIII століття.
Як бачимо, процес створення конституції був довгим і клопітким. Це не просто собі чиясь ідея, робота одного автора чи видумка якоїсь людини. Це процес росту і розвитку суспільства, котре власне і є справжнім автором. 

Тож хай цей головний закон нашої держави буде дороговказом до побудови нашого щасливого майбутнього.