“Валер’ян Підмогильний: доля. Людина. Стиль ”

2 лютого, відзначаючи 120 річницю від дня народження українського письменника, талановитого прозаїка доби Розстріляного відродження Валер’яна Підмогильного,  працівники  абонементу ЦМБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту  культури   міської ради запропонували реальним та віртуальним користувачам ювілейну посвяту “Валер’ян Підмогильний: доля. Людина. Стиль ”

Бібліотекарі коротко ознайомили користувачів з біографією Валер’яна Підмогильного — одного з найколоритніших представників української літератури не тільки 20-х років, але й усього двадцятого століття.

Народився він 2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина). Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер. Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.

Був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії».

Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) –  загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.

Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

Саме творчість таких письменників як В. Підмогильний, зберегла нам чисте обличчя української літератури і в ті часи. Майже всі вони загинули, тільки деякі перейшли концтабори чи психіатричні лікарні й зуміли вижити. Саме їм ми завдячуємо, що мистецтво слова допомагало людині і в тому пеклі зберегти людяність, високе духовне призначення. Це й створило згодом передумови для нового відродження нашої літератури, що його фіксуємо в шістдесяті роки.

Через це тільки сьогодні маємо змогу сказати, що творчість В. Підмогильного — одне із найвищих духовних явищ української літератури XX століття.