“В обіймах квітів” /до 120-річчя від дня народження Катерини Білокур/

Центральна бібліотека для дітей (вул. С.Бандери, 8. Т.: 53-25-97)  Івано-Франківської МЦБС Департаменту міської ради підготувала онлайн зустріч з творчістю Катерини Білокур, присвячену 120-річчю від її дня народження.
Вона творила у жахливих і злиденних умовах, проте не здавалась, вперто і сміливо йшла до омріяної мети. Без надії сподівалась, що її праця комусь принесе радість і творила, а значить – жила! Не втомлювалась нести світло. І доля винагородила її сторицею, відкрила перед нею всі таємниці дійсно прекрасного і незрівнянного мистецтва… Проста сільська дівчина, яка, не маючи ані середньої, ані художньої освіти, самотужки досягла світових вершин майстерності.

“Якби ми мали художницю такого рівня майстерності , то змусили б заговорити про неї на цілий світ!”– вигукнув Пабло Пікассо, коли побачив її картини.

А сьогодні про неї і говорить цілий світ.

Дорога в мистецтво для художниці не була встелена пелюстками троянд… Довколишню темряву та свої страждання Катерина Білокур перетворювала в гармонійну красу, знаходячи їй джерело, поштовх у найближчому, природному — на городі, в садочку, лісі, лузі, полі… Її така тонка й делікатна натура могутньо і послідовно обертала муки, сумніви та образи не на стражденні полотна, а на острівці з порталами до гармонії. І провідником Катерини Білокур була та маленька синенька ранньо-весняна квіточка з її малоліття. Немов зірочка, іскорка, вогник свічечки…

Малювання змінювало стан її душі, підносило. Техніку живопису Катерина Білокур опановувала самотужки, осягала секрети композиції на власних помилках. Лікувала малюванням свою душу, повсякчас травмовану нерозумінням і збиткуванням, навіть приниженням близьких її серцю людей. Сам процес живопису, творення картини вводив її в особливий медитативний стан, що відновлював сили. Здебільшого вона малювала квіти. Нерідко в одній картині поєднувала весняні й осінні — така картина і створювалася з весни до осені. Так, шість жоржин на картині «Колгоспне поле» малювала три тижні. Крім квітів, Катерина Білокур малювала пейзажі та портрети. Кожна квіточка, гілочка, ягідка в рослинному світі художниці любовно, ретельно виписані, виділені, обведені світлим обідком… Особливий талант мисткині полягає в тому, що ретельна розробка, прописування деталей не заважають цілісності ані структурної композиції, ані колористичної. Природа в полотнах Катерини Білокур завжди вшанована й обоготворенана. Її художні твори демонструють надзвичайну екологічність світосприйняття та мислення авторки.

Творчість Білокур — парадоксальна. Художниця весь час тягнулася до класичних канонів, але швидко їх таки й ламала. Вона так захоплюється тим, що змальовує, що підіймає його на щабель вище, й крізь оптику художниці глядач вже сприймає звичні польові або садові квіти, як піднесені та екзотичні — вони дарують нові емоції. Творила поезію, концентруючи в живописі всі інші свої таланти — пісенність, артистизм, хист до літературного слова, вміння мислити філософічно. А ще — її творчість стала класичним зразком такого явища, як «мистецтво заради мистецтва». Їй були властиві вроджений, а за тим — самовихований смак, чуття міри, гармонії. Зображення кожної рослини — дослідницьке, варте ботанічного, — і водночас сповнене емоційності, символізму та магії. Її картини життєдайні, вічні й невимушені. Квітка не належить якомусь часу, вона вічна. Так і її картини, на полотнах яких здебільшого великі лапаті квіти, що аж сміються життєрадісною й життєствердною гамою кольорів.

Про художницю

• Видатна українська художниця Катерина Білокур народилася у 1900 році у селі Богданівка на Полтавщині.
• На Пирятинщині у лихоліття Голодомору померло понад 3,5 тисячі людей. Можливо, саме палке бажання малювати і дало сили Катерині Білокур пережити геноцид. Сама вона про це публічно не згадувала протягом багатьох років. Тільки в автобіографічній сповіді мистецтвознавцю Стефану Таранущенку Катерина обмовилася: “Ну ось уже пережила і 33 рік…”
• Катерина любила малювати з дитинства, але батьки забороняли і навіть не хотіли пускати до школи, щоб зекономити на одязі та взутті. Грамоту опановувала самотужки, потай малювала, а ще грала у сільському театральному драмгуртку. Двічі намагалася вступити на навчання, але отримувала відмову через відсутність свідоцтва про шкільну освіту. У відчаї намагалась втопитися, але рідні врятували і дозволили займатися улюбленою справою.
• Перша персональна виставка Катерини Білокур у 1940 році в Полтаві принесла їй славу.
• В 1946-1947 роках родина Білокур змушена була пережити ще один голод. Збирали останні колоски на колгоспному полі. Під впливом побаченого Катерина Білокур пише картину “Цар-Колос”, яка увінчала її творчість.
• “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ”, — сказав Пабло Пікассо, побачивши в 1954 році на Міжнародній виставці в Парижі три картини Білокур: “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле”.
• Світове визнання і дружба з відомими людьми не змінили ані її сільського скромного способу життя, ані творчого запалу. Творчий доробок Катерини Білокур налічує 82 картини. Вони й сьогодні вражають своєю неймовірною красою і дивовижною майстерністю авторки.

Дітям про Катерину Білокур

Дитинство Катерини описане в книзі для дітей «Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна» / Ірен Роздобудько. — Київ : Грані-Т, 2007. — 160 сторінок.

Факти з життя тут переплітаються із фантазією письменниці Ірен Роздобудько, юні роки славетних людей дуже схожі на своєрідну казку, що буде цікавою кожній дитині. Це п’ять історій про дитинство видатних людей, які дуже рано досягли успіху завдяки силі свого таланту. Історії пронизані доброю енергетикою. Книжка розрахована на дітей дошкільного віку та учнів молодших класів.

Відповідальна за підготовку матеріалу Томілова Лілія