Бібліотечне культкафе “Під палітуркою”. Кость Левицький

Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 18 листопада 1859 року – в місті Тисмениця (нині Івано-Франківська область) в родині священника народився Кость Левицький – український державний діяч, юрист, історик. Вищу освіту здобував на юридичних факультетах Львівського та Віденського університетів. Після закінчення навчання відкрив адвокатську канцелярію у Львові й одним із перших став писати скарги і подання до суду українською мовою. Усе життя він боровся за українську мову та вільну Україну, розвивав економіку та заохочував українців до підприємництва. Він був співзасновником першого українського кооперативу, першої страхової компанії в Україні та головного банку Галичини. Кость Левицький – активний громадсько-політичний діяч. Співзасновник Української національно-демократичної партії. З початком Першої світової війни очолив Головну українську раду у Львові. За умов розпаду Австро-Угорської імперії, українські парламентарі Галичини
сформували Українську Національну Раду і взяли курс на створення незалежної держави. 10 жовтня 1918 року Кость Левицький очолив галицьку делегацію Української Національної Ради, яка 1 листопада перебрала на себе всю повноту влади на західноукраїнських землях. Після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, Кость Левицький очолив її уряд – Державний секретаріат. «Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця», − цими словами він започаткував 10 листопада 1918 року діяльність Державного секретаріату.

Протягом міжвоєнного періоду провадить громадсько-політичну роботу на західноукраїнських землях та пише історичні праці про політичний та національно-визвольний рух на Галичині. Коли у 1939 році на Галичину прийшли більшовики, Левицького кинули за грати за наказом Хрущова, який тоді був першим секретарем ЦК Компартії України. 80-річного Левицького вивезли до москви, де Сталін хотів його розстріляти, але не наважився. Він боявся, що це налаштує проти нього галичан, тому продовжив тримати українця на Лубʼянці впродовж 20 місяців. Звільнений навесні 1941 року, повертається додому. 30 червня 1941 року оунівці проголосили Українську державу, Кость Левицький очолив Раду Сеньйорів (передпарламент — з 6 липня, із 30 липня 1941 р. — Українська національна рада). Неодноразово провадив нелегкі переговори з нацистами, намагався відіграти роль представника єдиної легітимної влади в Галичині. На початку 1942-го нацисти поставили перед УНРадою ультиматум про саморозпуск. Помер 12 листопада 1941 року у Львові. У місті Тисмениця, де народився Левицький, на його честь назвали одну з центральних вулиць. А у Львові імʼя Левицького носить вулиця з будинком, де жив адвокат. Національний банк випустив ювілейну монету “Кость Левицький”.
Допис створено за матеріалами інтернет-ресурсів: uinp.gov.ua
shotam.info
localhistory.org.ua