Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»

«Кожен горить на віку, як уміє,
Інший хвилину, а інший – весь вік,
Тільки б не скиглив, тільки б хай діяв!
Тільки б знав твердо, що він – чоловік!»
Святослав Караванський
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 24 грудня 1920 року народився Святослав Караванський — український мовознавець, поет, перекладач, журналіст, автор самвидаву. Довголітній в’язень радянських таборів СРСР 1944–1960, 1965–1979. Член ОУН. Святослав Караванський зростав у російськомовній Одесі. Однак, слухаючи своїх батьків, Караванський рано зрозумів, що рідною їхньою мовою була українська. У хвилини нервового напруження батьки вживали українські вислови, за що сусіди часом називали їх «петлюрівцями». Під час Другої світової війни потрапив у полон нацистів. Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо «Бальзак». Організував книгарню української літератури «Основа», а прибуток з продажу передавав на потреби гуртка української молоді й українського театру. Радянський режим звинуватив його у «буржуазному націоналізмі». В обмін на волю спецслужба пропонує співпрацю – доносити про настрої молоді. Караванський відмовляється і 7 травня 1945 року отримує 25 років таборів. В ув’язненні Караванський працює на лісоповалі – будує магістраль Тайшет, залізницю на річці Печорі і шиє спецодяг.

Після смерті Сталіна береться за написання віршів, казок, п’єс, робить переклади. Деякі твори вдається передати на волю, їх публікували в «Літературній газеті». На 17-му році ув’язнення його звільняють за амністією. Після таборів знайти інтелектуальну роботу було практично неможливо, тому Караванський закінчує курси механіків ремонту обчислювальних машин і працює слюсарем. Згодом йому вдається влаштуватися перекладачем, а також позаштатним кореспондентом журналу «Україна», організатором передплати «Союздруку». Агітує передплачувати періодику українською мовою, в інститутах і технікумах організовує збір українських книжок і пересилає їх на Кубань, де вже не було жодної школи з українською мовою викладання, а в бібліотеках не було українських видань. У 1962 році Святослав Караванський вступає на заочне відділення філологічного факультету Одеського державного університету, береться за переклад роману Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», пише фейлетони, працює над книгою «Біографія слів», дописує «Словник українських рим», де зібрано близько 60 тисяч римованих пар. За написану 1965 року самвидавну статтю «Про одну політичну помилку» із критикою русифікації вищої школи Караванського заарештував КДБ. Його відправили в табори суворого режиму. Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік. У лютому 1979 року, в ув’язненні, Святослав Караванський пише заяву на вступ до Української Гельсінської групи. Зрозумівши, що «перевиховати» його не вдасться Святослава Караванського з дружиною Ніною Строкатою в листопаді 1979-го позбавляють радянського громадянства і висилають до США. Це рішення приймалося на рівні президента США та генсека компартії СРСР. Подружжя оселилося в містечку Детройт у штаті Меріленд, працювало на Українському радіо та в газеті «Шлях перемоги». За кордоном Караванський опублікував низку праць з мовознавства, зробивши свій внесок у науку і, за влучним висловом Лариси Масенко, замінивши собою цілі інститути. У спадок для майбутніх поколінь він залишив «Практичний словник синонімів української мови», «Словник українських рим» та «Російсько-український словник складної лексики». Автор праць «Секрети української мови, «Пошук українського слова, або боротьба за національне “я”», «До зір крізь терня, або хочу бути редактором», «Книга-журнал одного автора», «Звідки пішла єсть Московська мова, або шила в мішку не сховаєш».

Допис створено за матеріалами інтернет-ресурсів: https://esu.com.ua/
https://www.radiosvoboda.org/
https://uinp.gov.ua/