“Березень. Читають всі!”: читаємо твори Сергія Гридіна

Центральна бібліотека для дітей (вул. С. Бандери, 8. Т.: 53-25-97) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради інформує читачів про регіональну акцію “Березень. Читають всі!”.

Вже декілька років поспіль дитячі бібліотеки Прикарпаття долучаються до регіональної акції “Березень. Читають всі!”. Акція запланована на 20 березня 2021 року о 12.00 год. В цей час будуть транслюватися читання уривків з творів Сергія Гридіна, читачі надсилатимуть відгуки на його книги. Запрошуємо всіх до читання творів Сергія Гридіна, який став відомим завдяки дитячим повістям про Федька – прибульця з Інтернету. Цього року Сергію Гридіну виповнюється 50 років, його творчий доробок радує читачів – підлітків та юнацтво. Писати Сергій Гридін почав після однієї з перевірок на роботі. Бажання відірватися від реальності й поринути у світ, далекий від законів про корупцію, бухгалтерської документації та в’їдливих контролерів переросло в написання першої книги про Федька.

«Найважче, як на мене, писати книжки саме для підлітків. Дитячі книжки простіше писати, бо всі ми колись були дітьми і пам’ятаємо себе якраз у дитячому віці. А підлітки змінюються весь час і змінюються із часом. І тому писати підліткові книжки найважче», – зізнається письменник.

Сергій Гридін – символ нової української підліткової літератури, який чи не найперший наважився вголос говорити про теми-табу. Кілька років тому його «Не такий» підірвав інформаційний простір, засвідчивши готовність автора до обговорення тем, на які не наважуються інші. Це перетворення товстуна на справжнього мужчину завдяки фізкультурі та спорту, підліткова вагітність у повісті «Не такий», тема онкологічного захворювання та проблеми, пов’язані з цим у книзі «Не-ангел», «Незрозумілі» вражають натуралізмом опису проблем підлітків.

Повісті Сергія Гридіна легко написані, правдиві й актуальні. Про проблеми підлітків автор розповідає відверто і без недомовок та сподівається на повну довіру підлітка-читача, з яким він розмовляє «на рівних», як із дорослим. Головне, що читач у кожній книжці вловлює «гридінський» мотив «хочеш змін – працюй, тренуйся».

Відеовідгук читачки, Ємчук Анни, про прочитані книги Сергія Гридіна:

«Федько, прибулець з Інтернету».
Сергій Гридін – автор трилогії про комп’ютерний вірус Федько (2011—2012): «Федько, прибулець з інтернету»,«Федько у віртуальному місті», «Федько у пошуках чупакабри».
Зовсім не підступний, а кумедний і дуже милий комп’ютерний вірус Федько – в небезпеці. Щоб визволити його з віртуального полону, друзям Сашкові, Петрикові та Марічці Петренко доведеться блукати віртуальним містом та поквитатись із наймогутнішим комп’ютерним вірусом у світі…
Головними героями цієї книги є двоє дев’ятирічних друзів – Сашко на прізвисько «Біленький» і Петрик, який отримав прізвисько «Професор», бо дуже любить читати і багато знає. Комп’ютер займає важливе місце у житті хлопців, Сашко ласкаво називає свій комп «Залізякою» і сприймає як живу істоту. Тому не дивно, що саме з комп’ютера, який є вікном до віртуального світу, приходить прибулець з Інтернету.
Читайте! Трилогія про комп’ютерний вірус захопить і розважить вас!

„Кігтик Ковбаско” – книга, яка подобається дітям спочатку своєю “смачною” назвою, потім гарним пухнастим котиком на обкладинці, а коли починають читати цю цікавезну історію, не можуть відірватися від книжки! Книжка підійде для сімейного читання: веселі пригоди котиків та дітей подарують читачам гарний настрій, веселий сміх.
В центрі сюжету – перетворення звичайного хлопчика на незвичайного кота і навпаки. Хлопець заздрить своєму котові, гадаючи, що той веде безтурботне життя, та одного ранку прокидається в тілі свого пухнастого улюбленця. Кігтик Ковбаско ж тепер для всіх – хлопчик Олег Дерихата. Що ж далі? А далі – котячі сварки, випробування школою, здивування батьків, відчай та допомога друзів, надія та відвага… Так легко впізнати себе в буденному житті школяра, так важко уявити себе в чужому тілі, коли тільки ти і твій кіт знає правду, а що його робити далі, як повернути все на свої місця – не знає ніхто.
Книга вчить читача повірити у власні сили, подолати власні страхи.

“Не такий”. «Книгу треба рекомендувати для прочитання підліткам, як профілактичний засіб: від нерозуміння, від самотності, від відчуття, що навколо одна фальш», – пише читач.
З героєм книги товстуном Денисом ми знайомимося в його десятий день народження. Батьки дарують Денису гантелі замість омріяного мобільного телефону. Цей натяк на те, що він затовстий, руйнує йому весь день. Вага руйнує йому й цілі роки шкільного життя, де з тюхтія знущаються і однокласники, і вчителі, і навіть найкращому другу Самосі набридає його захищати. У житті Дениса відбувається ще багато подій, які змушують хлопця зовсім по-іншому подивитися і на себе, і на оточуючих, і починає розуміти, хто його справжні друзі. Денис – і читач – бачить усю правду навколо. Але це його робить сильнішим, і ми так само віримо в те, що можна бути людяним і справжнім попри всі обставини, і попри свої власні помилки.

«Дорослі зненацька». Ця книга – історія дорослішання. Більш стрімкого, ніж хотілося б кожному з її учасників. Тимофію – шістнадцять, він живе з мамою. Тато давно залишив родину, бо знайшов «справжнє» кохання, і хоч юнакові часом дуже його бракує, він намагається встигати все – вчитися, працювати, допомагати мамі. У нього є найближчий шкільний друг Вовчик, однокласниця Натка, яка таємно симпатизує йому, старша приятелька з роботи Маринка, що через війну змушена була залишити рідне місто і перебратися у столицю. І все нічого, і можна якось жити. Але одного разу Тимко зустрічає рудокосу дівчину, яку подумки називає Лисичкою. Зустрічає – і одразу ж губить. Утім, волею провидіння, знову віднаходить. Закохується. До нестями. До вислизання землі з-під ніг. І виявляється, що п’ятнадцятирічна Юля відповідає йому взаємністю. А що було далі – читайте!

«Не – ангели». Багато що мучило Олеся: важко сприймав батька; обурювався, чому така терпляча з ним мама; пережив біль утрати. А потім — вулиця з усіма її загрозами і зовсім не схожими на шкільні колючими уроками. Нова повість Сергія Гридіна «Не-ангел» відкриває ще одну грань складного життя юної особистості у власному світі і на межі зі світом дорослих.

«Сапери». Вони йшли на війну не так, як добровольці й мобілізовані першої хвилі. Четверта хвиля повихоплювала зі спалень і тих, хто на війну не збирався. Звичайних чоловіків, не для війни народжених. Та коли кличуть, вони не ховаються. Йдуть, бо чоловікам інакше не личить. Бо війна — чоловіча робота. Хоч і не всі такі. Їм не просто навчитися жити без піжам і звикнути до солдатського побуту. Складно вбутися там, де всі — нестерпно різні. Де агресія й брутальність зашкалюють. Свавілля верховодить, поки обставини не ставлять їх у стрій. Поки війна не нагадає про ціну життя. І чому вони там. Тоді приборкують норови, знаходять голови і беруться за роботу. Їх уже не збити з толку, коли вони — солдати. Бо за ними — земля, країна й рідня. А над ними — Бог, якому відсилають молитви. Не варто шукати в «Саперах» банальну правду фактів. Усі події і герої повісті — вигадані. У ній правда життя на війні. Психологічна правда війни.

«Відчайдушні». Дмитро Прокопчук, до якого приклеїлося прізвисько Олівець, може, і не пережив би стільки тривог, якби перед канікулами не натрапив на книжку про Шерлока Холмса. Прочитавши її, і сам захотів стати детективом, щоб розслідувати кримінальні історії, розшукувати і затримувати злочинців. Канікули виштовхнули Дмитра з дому, і він, як і кожного літа, їде в село Озерне до бабусі. З’ясувалося, що в селі зникають діти, і бабуся переживає, щоб з Дмитром якої біди не сталося. Їй спокійніше було б, якби він повернувся додому. Дмитро, вмовивши бабусю, все-таки залишився в селі. Разом із друзяками — Андрієм, Павлом і навдивовижу сміливою Катрін — поринає в розслідування тих загадкових зникнень і наражається на круті небезпеки, які змушують вгамовувати страх і знаходити в собі сміливість. До останньої сторінки повісті невідомо, чому так сталося в Озерному і чим закінчаться відчайдушні кроки юних детективів.

«Віраж». Вони живуть у паралельних світах. В Олександра — молода дружина і маленька донечка, робота, яка цілком влаштовує. Тарик, син багатія, намагається ненастанно загрібати всі «радощі життя» — алкоголь і наркотики, відпадні «тьолки», «круті тачки», сумнівні розваги. Після однієї з чумних гулянок під колесами автомобіля, за кермом якого опинився очманілий Тарик, гине Олександрова донечка. Що сталося після цієї страшної трагедії, який вихід знаходять герої на віражі неймовірних випробувань – читайте!

«Чужий». Нарешті війна для нього скінчилася. До скону її вистачить. Війна навчила бачити, хто справжній, а хто гниляк. Зробила нещадною пам’ять. Бо як забути хлопців, яким ніколи вже не побачити дому. Микола Гаврилюк не був наївним: життя його жорстоко терло. Не чекав почестей. Ні на що особливе не розраховував, але й гадки не мав, що можна бути таким не терпимим до всього, що відрізняє чоловіка, який місяцями жив у бліндажі, пив воду з калюж і забув про суху постіль. Запросто кидають йому образливі «аватар», «вбивця», «психічно ненормальний». Драматичною була його дорога додому. А там усе пішло не так. Читайте про героя війни і людську байдужість. 

Відповідальна – Томілова Л.І.