05 травня 2023 року в бібліотеці-філії №2 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся історичний спогад: «Люби і знай свій рідний край». Присутні  дізнались про традиції, звичаї та обряди рідного краю, більше дізнались про наших письменників. Користувачі читали вірші поетів Івано-Франківщини, здійснили віртуальну мандрівку – «Барви рідного міста», переглянули літературу біля виставки: «Місто моїх мрій».

Наша Земля має дуже давню історію, багаті традиції, цікаві обряди та звичаї. В українську та світову історію Галичина увійшла  як один з найбільш самобутніх регіонів, що був потужним центром національно-політичного та культурно-мистецького життя. Завдяки своєму геополітичному розташуванню ця земля була частиною Центрально-Східної Європи і відповідно увібрала традиції, які притаманні європейській культурі. Але також галичани відчували близькість з українцями наддніпрянської України.

Незважаючи на втрату власної державності, Галичина динамічно розвивалася. Її суспільне та культурне життя становило яскраву та різнобарвну палітру. Одним з осередків культурно-мистецьких традицій було місто Станиславів (Івано-Франківськ).

Літературні традиції на Прикарпатті сягають в сиву давнину. Галицько-Волинський літопис зберіг нам ім’я співця Митуси. Про співця Митусу писали наші класики, зокрема І. Франко «Бунт Митуси».

Наші сучасники: Юрій Андрухович, Степан Процюк, Тарас Прохасько, Ольга Деркачова та багато інших письменників відомі не тільки в Україні, але й за її межами. Старше покоління письменників: Р. Федорів, Р. Іваничук, Т. Мельничук. Якщо більше заглибитися в історію, то згадуємо імена Марійки Підгірянки, К. Малицької, Н. Кобринської, М. Павлика. І звичайно «покутська трійця»: В. Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович. 

Багата і щедра талантами земля Прикарпаття. Казкова природа нашого краю давала і дає натхнення нашим письменникам, музикантам, художникам, народним митцям.

Відповідальна за проведення: Цібій С. О.

Чорнобильська трагедія – це трагедія, що ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого ми заплатили і ще заплатимо за людську недбалість. 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю і суму, і забути це й викреслити з нашої пам’яті – неможливо. З нагоди відзначення цієї дати працівники бібліотеки згадують про ці сумні і тривожні події у бібліотеці-філії №2 (Карпатська, 14) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради, де підготували і провели історичний репортаж: «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі» (до 37-ї річниці Чорнобильської трагедії). 

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС. Герої, які першими ступили на лінію вогню у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей. Вони не думали про себе.  На це не було  часу.  Вони працювали, тому що вони – воїни,  бійці з пожежею,  вони ступили в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

АЕС виробляла мільярди кіловат-годин електроенергії. Реактор четвертого енергоблоку планувалося зупинити на ремонт. Але адміністрація станції вирішила провести деякі експерименти. Неувага до правил безпеки спричинила страшну біду. Рятували солдати, пожежники, будівельники, медики. Пізніше  їх стали називати ліквідаторами.

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Багато уроків дав нам Чорнобиль: це й урок недбалості й безвідповідальності, це й урок милосердя та професійної чесності, це урок людського героїзму та відваги.

Відповідальна – Цібій С. О.

Слово «довкілля» говорить саме за себе: довкілля – це те, що оточує нас, те, чим ми дихаємо і живимося. Без природи та її ресурсів людство не зможе прожити й дня.

Традиційно, у третю суботу квітня ми відзначаємо день довкілля. 14 квітня 2023 року працівники бібліотеки-філії №2 МЦБС Департаменту культури міської ради провели екологічну мозаїку «За чистоту Землі, красу і вроду. За екологію довкілля і душі». Бібліотекар виступив зі вступним словом − «Чисте довкілля – здорова нація». Слухачі активно відповідали на питання вікторини «Жива планета». Також користувачі мали можливість переглянути літературу біля виставки «Нехай Земля квітує всюди – природу збережімо люди». Читачі обмінювалися думками про проблеми навколишнього середовища. 

Природа дала все можливе, аби людям було добре жити. Але виникає питання: що ж дала людина взамін природі?… Засмічені вулиці, ліси, міста, висушені річки, вирубані ліси. Винайдено багато нових приладів, які випромінюють негатив природі. Змінюючи її, ми руйнуємо природний стан довкілля і завдаємо шкоду самим собі.

Зробивши нове відкриття чи машину за для комфорту людства, ми забуваємо, що приносимо шкоду фауні та флорі нашої планети. Тварини просто зникають внаслідок діяльності чи бездіяльності людини, суспільства.

І для того, щоб всі на ній жили, треба людині про це турбуватися, берегти наше довкілля. Бо все на Землі взаємопов’язане. Струмочки течуть у ріки, ріки − в моря, моря з’єднані з океанами. І від того, чи чистий струмочок, залежить чистота Світового океану, а від того, чи чисте повітря, залежить життя рослинного і тваринного світу.

Тому завдання кожної людини − берегти нашу планету, а особливо ту територію, де вона живе сьогодні, де будуть жити її діти завтра.

Відповідальна за проведення: Цібій С. О.

Олесь Гончар – письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки
письменників України, академік НАН України, Герой України (2005, посмертно).

03 квітня в бібліотеці-філії №2 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулась літературна палітра: «Вічна зоря в небі
України» (до 105 річниці від Дня народження Олеся Гончара). Читачі уважно слухали розповідь бібліотекаря про життєвий та творчий
шлях Олеся Гончара, активно відповідали на питання вікторини – «Його душа – собор надій високих», переглянули літературу біля виставки – «Олесь Гончар – художник слова», присутні взяли участь в обговоренні творів письменника.
Життя Олеся Гончара велике і багатогранне: всесвітньовідомий прозаїк, публіцист, критик, вчений-філолог. Його твори дістали всенародне визнання.

Перше враження від творів Олеся Гончара – світло й чистота. Розкриваючи перший-ліпший твір письменника, стільки сонячного світла
спадає на нас. І водночас – не може не полонити сяйво чистоти, що, надаючи особливої шляхетності творам прозаїка, мислиться ним як єдино природний стан людської душі, як найцінніша ознака помислів і вчинків.
У пристрасному захисті вершин людського духу Олесь Гончар – один з найпослідовніших письменників сучасності. Якщо не світло й чистота, якщо не краса людська та досконалість, то що тоді? Так прочитується полемічно-альтернативне запитання у більшості його творів.
Проза Олеся Гончара створила великий духовний світ його сучасника.
Творчий світ письменника, його слово має здатність облагороджувати, робити кращими людину і життя.

Відповідальна за проведення: Цібій С.О.

27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів глядачів. Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Започаткований у Відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО в 1961 році.

27 березня 2023 року у бібліотеці-філії №2 МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відбулась віртуальна мандрівка: «Храми Мельпомени України» (до Міжнародного дня театру). Відвідувачі дізналися про історію виникнення театрального мистецтва. З захопленням слухали про складну долю і життя акторів, а також переглянули виставку: «Театр – світ духовності і краси», де представлена художня література пов’язана з театром.

За що ж люди люблять театр, за що цінують його майстрів? За добру пораду, за правдиве слово, а головне – за те, що він робить людей
розумнішими, кращими і допомагає розуміти сутність душі. Театр – це школа життя. Людина звертається до нього як до відображення своєї совісті і розуму.
Вона впізнає в театрі саму себе, свій час, а головне – власне життя.
Відповідальна за проведення: Цібій С. О.