Ще зі шкільних років пригадуються уроки літератури, на котрих ми вивчали цікаві і повчальні усмішки Остапа Вишні. І ніхто тоді навіть не міг запідозрити наскільки сильною особистістю він був. І чому всі свої твори він писав в такому гумористичному тоні. 

Отже, народився Павло Михайлович Губенко (це його справжнє ім’я) на хуторі Чечва, що на Полтавщині. Зростав у простій сім’ї, що в подальшому неабияк вплинуло на його творчість. Перший його твір «Демократичні реформи Денікіна…» було надруковано у 1919 році у газеті «Народна воля». Саме тоді автор був у полоні у більшовиків. Павло Губенко справді писав чесно та їдко. Попри свій військовий стан, а в армії УНР він був начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, немилосердно висміював вади Директорії, на кпини брав і особисто Головного Отамана Симона Петлюру. Саме йому приписується крилата фраза: «У вагоні Директорія, під вагоном територія…».

Всі ми любимо час від часу змінювати своє місце перебування. До того ж це корисно. Психологами є доведено, що подорожувати, відкривати для себе нові місця є дуже здорово. Адже будь-яка подорож – новою країною або вже знайомими місцями – надихає, змінює нас на краще та робить життя більш насиченим та цікавим.

Щороку все більша кількість туристів з різних куточків світу відвідує Україну. Природна краса, історична спадщина, національна кухня, культурні заходи, музичні та арт-фестивалі, професійні виставки й конференції. Туризм сьогодні вважається одним із перспективних напрямків соціально-економічного розвитку країни, регіонів, міст. Бо й справді є на що глянути. 

Перше – це Оптимістична печера, що у Тернопільський області. Це найдовша гіпсова печера у світі: довжина — близько 260 км. Вона досі повністю не досліджена. Всередині печери лабіринти, багато мінеральних утворень (кристалів, сталактитів, геліктитів) та навіть підземні озера. Подивитись є на що. Наступним є Тустань, на Львівщині. Це наскельне місто-фортеця, яке було оборонним та адміністративним центром протягом ІХ – ХV століть. Заснували місто племена хорватів, потім його завоювали поляки, а з кінця ХVІ століття Тустань почала занепадати та згодом залишились лише кам’яні основи фортеці. Не менш цікавим є і Вухатий Камінь (Івано-Франківщина). Це мальовнича гора у Карпатах, у масиві Чорногори. Гора цікава тим, що на вершині є скелі чудернацької форми — улюблене місце для перепочинку та фотографій усіх туристів. Також варто згадати і про такі замки на території України як замок Паланок, Луцький замок, Білгород-Дністровська фортеця. Від них віє нашим минулим, історією та різними ще зовсім не вивченими фактами та зв’язаними з цими місцями легендами. 

А у кого душа прагне особливого романтичного настрою, тому варто відвідати тунель любові, що біля Рівного. Це ще одне диво природи не території нашої держави. 

Про все це якраз і мали можливість почути 24.09.2021 року у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради під час віртуальної мандрівки: “Туристичні місця України”, яка присвячена Міжнародному Дню туризму, котрий відзначається 27 вересня. 

Тож подорожуйте, вивчайте все нові і нові куточки нашої держави. Відкривайте для себе неповторну красу її природи. А разом із тим і вивчайте культуру: нові легенди пов’язані з цими місцями, розповіді та перекази. І нехай у вас завжди буде гарний настрій.

Ще не давно лише починалося літо, а сьогодні уже добігає кінця другий його місяць. Ще трошки і знову пора повертатися за шкільну парту, адже залишився останній місяць відпочинку.
А ще, можливо, варто би поставитися собі питання – а що я встиг прочитати за цей час? Бо ж, як відомо, вчителі задають рекомендований список літератури читати на літо. Щоправда, є й такі, хто просто читає для власного задоволення. 

Отож, 23.07.2021 року невеличкий підсумок активно прожитого літнього часу вирішили зробити у бібліотеці- філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради. Але як це зробити, щоб було і цікаво і корисно? Ну звісно що у формі питань і загадок, блукаючи літературним лабіринтом під назвою “Що нового я прочитав улітку?”. Бібліотекарем були підготовлені питання, відповідаючи на які, юний читач підтверджує засвоєне ним прочитане. Було і легко, і весело, бо ж не просто лише переглянути текст. Але варто дати свою оцінку твору, адже ж читач повинен не просто перечитувати і заучувати готовий матеріал, але активно його, аналізувати, вибирати корисне і те, що зможе дати їй корисні поради чи певний досвід. 

На превеликий жаль, у наш час це робити стає все важче. Але попри все потрібно рухатися вперед і стимулювати до цього молодь, щоби вона могла сприймати і відділяти правду від фальші, а також зростала чесна, добра, порядна і сильна духом, бо сильних особистостей не можливо зламати.

З нагоди 415-ї річниці від дня народження великого художника Рембрандта ван Рейна 15.07.2021 року у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було присвячено караван історій під назвою “Життя на кінчику пензля”. Згадуючи цю велику особистість в історії мистецтва, бібліотекар коротенько розповів про життя майстра. Не обійшлося тут і без найцікавіших моментів із життя великого нідерландця. Адже, як і кожен великий геній, він мав і свої «особливості». Було цікаво послухати і про особливості його творчості. А також дізналися які, іноді важкі, а іноді комічні моменти пережив геній. Присутні мали змогу заглибитися в ту далеку епоху та переглянути найвизначніші роботи майстра, котрі є в загальному доступі. Направду, кожного вразив талант і дух, які передаються навіть через століття. Вони надихають, вони стимулюють, вони пробуджують до життя. 

“Тисячі речей у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.”
Іван Франко

Рід, родина, сім’я… Це ніби дерево у всій своїй красі – від самого найнижчого корінчика і аж до самого найвищого листочка. Все в собі поєднано, бо ж і справді так воно є. Родина стає тим певним джерелом, котре передає ДНК-інформацію з покоління в покоління. Саме тому, колись дбайливо ставилися до питання одруження. Батьки ретельно підбирали своєму синові «подругу життя». Бо ж від цього залежало майбутнє їхнього роду. Адже якщо у родині потенційної нареченої були любителі оковитої, то була небезпека, що ця дитина може мати схильність до цього. І тому, насамперед, дивилися на моральні якості самої молодої особи, а також і її родичів. Так будувалися сильні роди.

Виховання в родині мало величезне значення. Якщо взяти біографію будь-якого великого письменника чи науковця, то обов’язково мова йтиме про те, що любов до його праці прищепила бабуся, дідусь, дядько, мама чи хтось з родичів. Хоча б для прикладу, візьмемо сім’ю усім нам відомої Лесі Українки, на формування якої впливала мама, і навіть дядько. 

Дуже цікавим фактом є те, що у нас, слов’ян ще в дохристиянські часи закладалася ідея в кожному – не опоганити свій рід. І тут малося на увазі не загубити своє життя, не втратити Богом даний талант намарно, не гуляти, не пити, не зраджувати. Інакше кажучи – бути чесним, добрим, розвиватися і тягнутися до кращого.