Бібліоквест “Опанас Заливаха: знайти, побачити, почути…”
Коли ми планували проведення бібліоквесту “Опанас Заливаха: знайти, побачити, почути…” , мабуть самі не здогадувались наскільки це буде непередбачувано, захопливо та неймовірно цікаво!
Тож укутайтесь тепленько, та й слухайте уважненько!
А ми вам розповімо все за порядочком!
А почалось все з того, що бібліотекарі Абонементу ЦМБ Івано-Франківської МЦБС задумали провести для своїх користувачів (і не тільки) цікавий захід в рамках відзначення року Опанаса Заливахи, так як 2025 рік є ювілейним для митця – 100-річчя від дня народження.
Тож подумали, подумали та й придумали – провести бібліоквест, та не так пошуковий, як пізнавальний, щоб і самим якомога більше дізнатись, тай іншим розповісти.
Тож поїхали….
Стартував бібліоквест “Опанас Заливаха: знайти, побачити, почути…” 1 квітня 2025 року о 16:00 на Абонементі ЦМБ Івано-Франківської МЦБС.
Бібліотекарка Тетяна Нємцева підготувала для користувачів книгозбірні біографічну довідку з цікавими фактами з життя живописця, графіка, скульптора, кераміста, дисидента, шістдесятника, політв’язня Опанаса Заливаху. Також вона поділилася з присутніми уривком із статті “Мить на Чумацькому шляху” побратима митця в роки неволі і на волі – Євгена Сверстюка із книги “Блудні сини України” [Київ, 1993 рік]

“Кажуть, визнання ослаблює талант, і деякі визначні художники в Японії починають нове життя під новим іменем, щоб знову вибиватися своїми силами. Для нас це звучить, як красива леґенда. У нас талановитий художник весь час вибивається аж до сивин без небезпеки вибитись, бо на фінішній лежить уже “те, кому положено”.
Опанаса Заливаху, вже геть вибіленого на дощах і вітрах відлиги, морозів і застоїв, “відкрили” аж сьогодні. Власне, ще на початку 60-х знали, що це художник справжній, замовляли йому роботи, які не проходили через прозорі очі всевидючих начальників, потай доручали йому ілюстрування книг, і навіть після повернення з таборів (де він теж залишався художником) давали йому тихенькі замовлення”.
До слова, книга “Блудні сини України” ілюстрована роботами Опанаса Заливахи. Також у виданні багато документальних світлин.
Вийшовши із бібліотеки, попрямували до центральної частини міста (вул. Незалежності, 4), де знайшли єдину мозаїку авторства нашого ювіляра – неймовірну бірюзово-пісочну роботу Опанаса Заливахи з написом «Чим хата багата, тим рада», яка дивом збереглася в місті до наших днів. Раніше там було кафе” Білий камінь,” яке оформлював художник. Коли його закрили, місцеві активісти турбувалися, що буде з великим панно Опанаса Заливахи, яке прикрашало стіну колишнього кафе. Володимир Ковальчук, Михайло Вітушинський, Наталія Голомідова та інші небайдужі відстояли роботу майстра. Тож і в банку, який спочатку відкрився на місці «Білого каменю», і в магазині електроніки, який там працює тепер, панно можна побачити.
Це досить типове для шістдесятих-сімдесятих декоративне панно з оригінальним використанням простих матеріалів. На ті часи це було свіжо, навіть сміливо.
Наступний пункт бібліоквесту – пошук видавництва, в якому в 2016 році вийшов альбом Мирослава Аронця «Опанас Заливаха», робота над яким тривала 5 років.
І таке видавництво ми знайшли!
Це Івано-Франківське видавництво-книгарня “Лілея-НВ” – багатосенсовий атмосферний простір, в котрому хочеться набутися.

Ми завітали туди
.

І були надзвичайно подивовані і приємно вражені! Насамперед, захоплюючими розповіддями видавця Василя Іваночка, який виріс у мистецькій родині, в дитинстві мріяв бути художником, закінчив художньо-графічний факультет тоді ще педагогічного інституту і працював вчителем малювання та креслення у Микуличинській загальноосвітній школі.
Тож мав що сказати про відомого митця і як художник.
Він представив нам для огляду аж 3 фотоальбоми Опанаса Заливахи: 1998, 2001, 2016 років. Від них просто неможливо було відірватись і ми довго їх передивлялись.
Через усі полотна Опанаса Заливахи проходить неспокій. Його “Дзвонар” б’є в усі дзвони. Спокійні обличчя його гуцулів стоїчно дивляться, готові зустріти все. Глядач входить з холодного приміщення собору у великому збудженні. Художник відкриває і нагадує, в якому світі ми живемо.
В Опанаса Заливахи є відома картина в кількох варіянтах – “Покрова”: смутна Богоматір великим білим покривалом у своїх білих руках захищає голови малих світу сього – від лиха, від незримого нашестя, від насильства й мору страшного XX віку.
Картина “Пам’ять” – це оплакування без сліз під мертвим оком конвою – сприймається як глухий антагонізм доби. Покрова Богоматері незримо присутня чи не на всіх картинах нашого художника: вона є і в гідності лиця його гуцульських мадонн, суворих старців і задумливих дітей – вона благословляє цей стражденний край на життя всупереч всім силам смерти.
Останній із альбомів (2016року видання), який упорядкував Мирослав Аронець, ми таки придбали. (можете і ви, поки ще він є в продажі). А далі – ми піднялися гвинтовими сходами на другий поверх і мали змогу побачити ліногравюри, створені Опанасом Заливахою
А ще Василь Іваночко поділився з нами планами на майбутнє: “Зараз видавництво працює над унікальним альбомом невідомих робіт Опанаса Заливахи – для Музею мистецтв Прикарпаття, де має бути понад 260 рисунків та малюнків”

Кінцева зупинка бібліоквесту – памʼятник Опанасу Заливасі – бронзовий пам’ятник на «стометрівці» – пішохідній вулиці Незалежності в центрі Івано-Франківська. Його автором є скульптор Ігор Семак. Памʼятник зображає «типового» художника в береті, який малює портрет перехожого, що сідає поруч з ним на лавочку. І ми посиділи трішки біля митця, і вас запрошуємо. А ще обов’язково зробіть світлину на пам’ять та при можливості відвідайте місця в Івано-Франківську , про які ми вам розповіли сьогодні. Повірте – воно того варте, адже Опанас Заливаха крізь усі випробування долі проніс палку любов до України, вкладаючи в кожну картину частинку своєї незламної душі.
Відповідальні за підготовку і проведення бібліоквест “Опанас Заливаха: знайти, побачити, почути…” бібліотекарка Абонементу ЦБ Тетяна Нємцева та завідувачка відділу обслуговування ЦБ Ольга Кирста