У шаленому ритмі життя ми дуже часто забуваємо про найголовніше – наше здоров’я. А потрібно щоденно піклуватися про своє здоров’я і здоров’я близьких людей. На жаль, ми дуже часто пригадуємо про це запізно, коли уже захворіли і потрібно лікуватися. 8 квітня, з учнями 3 класу Драгомирчанської гімназії, ми провели годину-мандрівку «Я здоров’я бережу, сам собі допоможу» (до Всесвітнього дня здоров’я). Діти дізналися багато цікавої інформації про те, що люди, які регулярно займаються фізичною культурою і спортом, мають переваги перед малорухливими членами нашого суспільства: вони краще виглядають, здоровіші психічно, менш схильні до стресу і втоми, краще сплять, у них менше проблем із здоров’ям. Щоб закріпити всю корисну інформацію, ми виготовили із учасниками заходу квітку-здоров’я. Сьогодні в моді здоровий спосіб життя. Думайте про себе, а не про те, що про вас подумають інші. Живіть своїм повноцінним життям, бережіть своє здоров`я, займайтесь спортом. Все у ваших руках!

   «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень!». Такими словами та з вербовими гілочками у руках наступної неділі ми будемо вітати один одного по подвір’ї церкви та у своїх домівках. Напевне, для кожного з нас ті вербові котики, як передвісники весни та величного християнського свята, мають особливе значення.

Кожного дня ми спілкуємося з іншими людьми. І тільки від нас самих залежить, які слова вживати при розмові – грубі, непристойні чи хороші, ввічливі. Сьогодні, у бібліотеці-філії №24, ми провели етикет-гру «Ввічливість на кожен день», адже ввічливі слова творять дива. Під час гри «Чарівна паличка», діти пригадали дуже багато ввічливих слів і зрозуміли, що є добрі слова: «добрий день», «будьте здорові», «спасибі», «дякую», «будь ласка».. Вони свідчать про вихованість людини, її культуру. Той, хто «забуває» привітатися, подякувати справляє не дуже гарне враження на інших людей. Є слова, які передають наш настрій: веселий чи сумний. А є і злі слова, з яких починаються сварки і непорозуміння між людьми. Ми повинні запам’ятати, що кожне слово, з яким ми звертаємося до інших людей, має свою душу — емоційне забарвлення. Давайте будемо працювати над культурою свого спілкування, вживати якомога більше ввічливих слів, приносити розмовне задоволення собі і оточуючим!

9 березня, в день народження великого Кобзаря, у бібліотеці-філії №24 пройшов non-stop марафон «Спасибі прадіде Тарасе, за те, що ти навчив любити Україну», присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Протягом двох сотень літ людство вслухалося в його пророче слово. І тільки тепер, у пору тяжкої, безжальної, страшної агресії ворога, усі українці усвідомлюють віще Кобзареве слово, по-справжньому прислухаючись до науки Учителя. І бринять серця… Здригаються від кожного поруху душі. Чують Шевченкове «і вражою злою кров’ю волю окропити…». Б’ються в унісон, немов велетенське Серце України – держави волі, гідності та свободи!  Шевченко – бунтар, подвижник, захисник цієї жменьки землі, яка зараз закрила собою увесь світ, стримуючи квітучими вишиваними грудьми тисячі ворожих ракет… Віримо, що прийде час і «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі…».

Люди, ціною власного життя, змінили хід історії… Захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи, європейське майбутнє України стали янголами пам’яті, щоб ми з Вами були гідними громадянами своєї країни. 20 лютого у бібліотеці-філії №24 відбулася історико-патріотична година «Небесній сотні шана і молитва». Наша новітня історія почалася з Майдану  2004 року та Революції гідності 2013 року. Це були надзвичайно важкі іспити,  які ми проходили, щоб продемонструвати свою гідність, європейськість та ставлення до свободи. Всі ми добре пам’ятаємо ті морозні дні кінця листопада 2013 та початку 2014 року, коли від напруги закипала у жилах кров, а люди  падали від куль у Києві на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинуло  більше сотні наших синів і дочок. Роман Гурик, наш Герой Революції гідності, так востаннє написав в соціальній мережі: «зараз або ніколи. Всі на Грушевського, на смерть». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті. Загиблі хлопці віддали свої життя за всіх нас. Це має пам’ятати кожен з нас !
Сьогодні, завтра, і завжди!

P.S. На могилах Героїв ми запалили лампадки, як символ пам’яті про події
Майдану та його захисників!