Національний народний герой, білий птах українського кіно, людина, яка любить правду – всі ці якості характеризують актора, кінорежисера Івана Миколайчука.
З нагоди 75-річчя від дня народження відомого українського актора Івана Миколайчука в бібілотеці-філії № 2 15 червня 2016 о 13.00 відбувся портрет-роздум «Вразлива гра Іванової скрипки».
Про дитинство світлої душі актора, про незвичайний шлях талановитого українського сина, для присутніх висвітлила завідувач бібліотеки – Бойко М. П.
Людина, природа, навколишнє середовище… Ці питання були завжди і зараз як ніколи взаємопов’язані. Кожна людина вийшла з природи і органічно поєдналася з нею, а тому вже не може жити без щедрого і лагідного сонця, без похмурого осіннього листопаду, без голосів небесних птахів. Що сказати, якщо без води і хліба насущного ми не можемо прожити жодного дня. Це все нам дає природа.
Про взаємозв’язок людини з природою, охорону навколишнього середовища, можна дізнатися з валеологічної виставки «Збережемо світ – неповторний і чудесний», яку можна переглянути з 06 червня 2016 р. у читальному залі бібліотеки-філії № 2 (вул. Карпатська, 14), яка підготовлена до всесвітнього дня довкілля. Читачі зможуть ознайомитися з такими книгами: “Основи екологічних знань”, “Моніторинг довкілля”, “Людина і природа”, “Природа і совість”, “Екологія: теоретичні основи і практикум”, “Людина і біосфера”, “Основи екології”, “Еколого-економічні аспекти природокористування”.
Тютюнопаління – що це? Погана звичка чи хвороба? Якщо вдуматися у страшну статистику сьогодення, то можна побачити, що через кожні 3 хвилини на планеті від куріння помирає одна людина. Тому не безпідставно називають цю шкідливу звичку – чумою ХХІ століття.
Про важкі наслідки куріння, про вирішення проблемних ситуацій, про методи позбавлення шкідливої звички можна було дізнатися з матеріалів прес-досьє, представлених у читальному залі бібліотеки-філії №2 31 травня 2016 року у міжнародний День боротьби з тютюнопалінням “Куріння вбиває, а природа оживляє”.
До уваги користувачів статті: “Як кинути курити?”, “Чи такий вже не шкідливий бездимний тютюн?”, “Світ на гачку у куріння”,“Нищити здоров’я – модно?” та інші. У прес-досьє також представлені і брошури “Куріння як фактор ризику”, “Пагубна цигарка”, “Здоров’я без цигарки”, “Тютюновий дим – отрута” та інші.
“Піддержить націю на предківській основі,- Хитатимуть її політики вотще,- Переживе воно дурне вбивання мови, Народам і вікам всю правду прорече”
М.Куліш
Літературні премії – це і визнання і заохочення авторів за всю творчість загалом, або за окремі твори, збірки чи певний період творчості.
У рік століття від дня смерті Тараса Шевченка, ушанування його пам’яті та народної любові до великого українського поета 20.05.1961 вийшла постанова Ради Міністрів УРСР “Про встановлення щорічної премії ім. Т.Г. Шевченка”.
Новий етап в історії цієї нагороди почався зі здобуттям Україною державної незалежності і з 27 вересня 1999 року указом Президента її перейменовано в Національну премію ім. Тараса Шевченка.
Тож, до 55 річниці заснування цієї премії у читальному залі б/ф № 2 20.05.16. оформлено літературну-виставку калейдоскоп “Шевченківські лауреати – славетна сторінка України”.
Серед лауреатів Національної премії – поети прозаїки, драматурги, публіцисти – видатні імена, які уславили українську літературу й український народ. Першими лауреатами Шевченківської премії були: О. Гончар та П. Тичина. Твори цих письменників очолюють виставку.
Окрема увага зосереджена на лауреатах, яким присуджено премію посмертно, це: Г. Тютюнник “Вир”, Григір Тютюнник “ Твори у двох томах”, В. Стус “Дорога болю”, Б. Антоненко-Давидович “Смерть. Сибірські новели”, І. Багряний “Тигролови”, Л. Коваленко та В. Маняк за книгу меморіал “33-й голод”, І. Світличний “Серце для куль і для рим”, В. Симоненко “Лебеді материнства”, “Народ мій завжди буде”.
Зокрема, на виставці також представлені і сучасні лауреати: М. Матіос “Солодка Даруся”, В. Шкляр “Чоринй ворон”, Л.Горлач “Знак розбитого ярма”, М. Дочинець “ Криничар”, Г. Пагутяк “ Слуга з Добромиля”, Ю. Щербак – трилогія “Час смертохристів”.
“Чи чуєш, ти світе, Як гірко ридає полин, Як тяжко і тужно Моєму народу?”
Гіркий запах Чорнобилю, що тепер асоціюється в українців із небезпекою “Мирного атома” назавжди увійшов у долю України.
26 квітня 1986 року став для неї відліком смертей, традицій, хвороб.
Чим була викликана страчена катастрофа 30 років тому: чи людським недбальством, чи глумлінням над матір’ю-природою, яка завжди була добра до людей у своїй вічній, безмірно терплячій любові? Відповіді на ці питання бібліотекарі-філії № 2 намагалися знайти разом з учнями 7-Б класу СШ № 1 під час проведення 28.04.2016 р. о 11.15 екологічного репортажу “Чорнобиль не має минулого часу”.
Бібліотекар Захарів О. Я. подала учням чітку хроніку подій однієї ночі – 26.04.1986 року.
