“…У якогось пана готувався бал. Був там і Шевченко. На столах стояло жарене і варене.
Шевченкові з дороги дуже хотілося їсти. Він пішов у ту кімнату, де повинен бути бал, сів і їсть.
А тут заходить пан-хазяїн. Підійшов до Шевченка і каже:
– Чим різниться чоловік від свині?
Шевченко довго не думаючи і говорить:
– Чоловік їсть, коли захоче, а свиня, коли дадуть”.

9 березня 1814 р. – День народження нашого велета українського слова, пророка, Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.

Бібліотека-філія №17 (с. Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради пропонує поринути в поезію Кобзаря, дізнатися більше про його життя та творчість за допомогою книги. Серед книжково-інформаційної інсталяції, до Дня народження поета, в нашій бібліотеці – книга дня «Наш усміхнений батько Тарас». Обговорюючи книги про Шевченка, метою є познайомити читача саме з цією книгою, яку зладив Микола Савчук, адже для багатьох вона ще невідома. І саме ця книга дозволяє нам побачити нашого генія усміхненим, веселим , жартівником.
“Життя Тараса Шевченка було важким і майже трагічним. Прожив мало, бідував багато. Менше знаємо, пишемо й говоримо про світлі й веселі моменти в життя Кобзаря. А були й вони. Про це свідчать спогади очевидців, які цитуються в книзі «Наш усміхнений батько Тарас» .

 «Чотири пори року» – цикл з чотирьох скрипкових концертів італійського композитора Антоніо Вівальді, написаний 1723 року та опублікований 1725 року. Цей цикл став одним з найпопулярніших його творів, а також одним з найвідоміших творів епохи барокко.

Антоніо Лучо Вівальді – італійський композитор, скрипаль-віртуоз, педагог, диригент, католицький священник – народився 4 березня 1678 року у Венеції, у сім’ї цирульника Джованні Батіста Вівальді. Грати на скрипці його навчив батько, і вже з 11 років Антоніо міг замінювати батька в капелі собору Св. Марка.
Його називають “італійським Бахом”, і неспроста: за 63 роки життя музикант написав близько 800 творів, включаючи опери, хорові твори, більше 500 концертів для різних інструментів і оркестру.

На схилі років справи композитора сильно похитнулися. Популярність його покинула. І він помер 28 липня 1741 року і був похований у Відні в могилі для бідних.

Але незвичайна музика Вівальді, над магнетизмом якої не владний час, збереглася в своєму первозданному вигляді і сьогодні займає почесне місце серед найбільших надбань світового музичного мистецтва. Тому, дорогі читачі, бібліотека-філія №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 03.03.2023 року до 345-ї річниці з дня народження італійського композитора Антоніо Вівальді, пропонує вам мистецький екскурс «Пори року Вівальді». Протягом перегляду ролика, для вас звучатиме, уривок твору Вівальді «Пори року. Весна.»

Ой, яке ж то вже зіркове те небо над Україною…

Читаючи твір Галини Кирпи «Мій тато став зіркою», 19.02 в бібліотеці-філії №17 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради згадували багатьох зірок, які в 2014 році заповнили небо України… і, на жаль, невпинно заповнюють його сьогодні. Щорічно 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні. У цей день згадують про подвиг учасників Революції гідності 2013–2014 років та вшановують пам’ять загиблих під час протестів. 

Хвилина національної свідомості «Ангели майдану» підштовхнула нас згадати й інших національних героїв України. Дуже добре про них нам говорять книжки «Лицарі волі» та Неділько Р. «Небесна варта», які доповнили спілкування багатьма героями нашої рідної землі: Олекса Довбуш, Роман Шухевич, Степан Бандера, Устим Кармалюк. Бібліотекарка з читачами розмалювали і створити вітрину присвячену Героям Небесної Сотні та всім героям всіх часів, що боролися за нашу Батьківщину.

В цей день ми підсвічуємо своє єднання тим, що піднімаємо на своїх будинках прапор України, прикріплюємо до одягу жовто-блакитні стрічки, мріємо, об’єднавшись мільйонами сердець в молитві, про мир та щастя на Рідній українській землі. 16 лютого в Україні – День єднання. Впроваджене указом президента України №53/2022 від 14 лютого 2022 року.

Отож, до цієї дати в бібліотеці-філії №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради теж відбулось символічне єднання: година державності «Україна – це ми», подарувала юним читачам час корисного єднання.

Ми робили вироби, які показують нас, як українців – це прапор України, який ми вимальовували та вирізали з відбитків наших долонь, наголошуючи цим , що України – це ми. Ще ми виготовляли паперову композицію «голуб миру на жовто-блакитному гофрованому фоні», адже це найзаповітніша мрія сьогодні кожного українця.
Також всіх відвідувачів сьогодні та протягом тижня зустрічала книжкова вітрина «Україна – це ми»: Степан Рудницький «Чому ми
хочемо самостійної України», Стражний Олександр «Український менталітет», Солдатенко Валерій «Проект «Україна»», «Запорожці. До історії козацької культури»,Федонін Олександр «Минуле:знайомі незнайомці»Северинюк Валентин «Україна козацька»

Хочемо пригадати всім чудові слова, які зігрівають серця людей, не лише глибоким змістом, але й мелодією та голосом, з якими звучать вже багато років на наших екранах, радіо та інших засобах масової інформації.

1 лютого 2023 р., співаку та композитору виповнюється 70 років, з нагоди цього дня, завідувачка бібліотеки-філії №17 с.Березівка Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, музичною посвятою «Вкладу своє лице у мамині долоні» хоче пригадати та зігріти людські серця в талановитих музичних долонях пісень Павла Дворського.

У простій селянській родині Ананія та Вікторії Дворських, 1 лютого 1953 року, у с.Ленківці, Кельменецького району, Чернівецької області народився хлопчик Павло. Закінчивши Чернівецьке музичне училище, у 1976 р. Павла запрошують до ВІА «Смерічка». А в 1979р., в репертуарі «Смерічки» з’являється перша пісня Дворського – «Стожари».

Популярність до співака приходить у 1985 р., з його піснею, яка стає хітом – «Смерекова хата». У його концертному репертуарі, як співака і композитора, понад 120 творів. Професійно грає на акордеоні, баяні, губній гармошці, дримбі, трубі. Записав аудіо альбоми та компакт-диски: «Біла криниця» (1988), «Горнусь до тебе, Україно» (1993),«Товариство моє» (1994),«Автографи любові» (1996), «Забута ікона» (1999),«Будуймо храм» (1990, 1999), «Буковинське танго» (1998), «Так починається кохання» (2002), «Молода мелодія» (2003), «Смерекова хата» (2004), «Щастя моє» (2007, 2008)«Почуття» (1999), «Стожари»(1995), «Canzoni di passione» (2004), Щастя моє (2012), Le stelle cadenti(2012).