Іван Миколайчук – ім’я легенди українського кіно. І тут зразу пригадуються картини з “Тіні забутих предків» або «Пропала грамота». Картини, завдяки котрим Іван Васильович мабуть найбільше запам’ятався глядачеві. Так, саме «Тіні..» відомого режисера Сергія Параджанова зробили молодого студента з Буковини відомим.
Іван Миколайчук народився 15 червня 1941 року у селі Чортория Чернівецької області. Саме тут, поблизу Черемоша і провів свої дитячі роки малий Іванко. І можливо тому у кінокартині про життя гуцулів він виглядав, як справжній. А не просто актор, який грає дану роль. Потім почалися роки навчання: спочатку це було Чернівецьке музичне училище, потім театр-студія при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, і нарешті – Київський інститут театрально мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня В. Івченка). Саме вчитель Івченко спровадив молодого Івана до кіностудії ім. Олександра Довженка на проби.
Середземне море — океан минулого, Атлантичний океан — океан сьогодення, Тихий океан — океан майбутнього.
Джон Мільтон Хей
8 червня – у день всесвітній день боротьби за збереження біорізноманіття мешканців морських глибин і стабільну екологічну ситуацію в океанах у бібліотеці-філії № 11 (с.Угорники вул. Просвіти 4) МЦБС Департаменту культури Івано – Франківської міської ради було проведено інформаційну хвилинку «Вітаємо вас океани».
Природу перемагають тільки підкоряючись її законам. Ф. Бекон
Природа. Це наш дім. Наше тепле материнське лоно. Вона наш друг і наш годувальник. Та чи ми є для неї другом?
Починаючи від найперших цивілізацій, людина прагнула підкорити собі якомога більше корисних природних елементів. Так почалися будувати канали, що зрошували поля. Так вирубувалися лісі, щоб було де сіяти пшеницю. Так оралися степи. Людина вийшовши з природного середовища стала його авторитарним деспотом. За роки промислових революцій ми змінили клімат планети до невпізнаності. Людина поставила всю природу собі на службу.
Та наш негативний вплив на навколишнє середовище знищує нас самих. Адже, природа не в змозі більше втримати таку силу забруднення і починається зворотній і безповоротний процес знищення. Власне знищення відбувається всього. Як наслідок маємо засухи, через котрі потерпають цілі континенти. Повені, котрі змітають на своєму шляху все. Гради, смерчі і навіть потепління. Останнє загрожує багатьом містам повним затопленням. Через озонові діри сонце сонячні промені проникають на землю і як наслідок різні хвороби. В тому числі і рак шкіри. Масові важкі викиди з фабрик, заводів, ТЕС в атмосферу забруднюють повітря. Як наслідок легеневі хвороби. Не краще й у воді. На сьогодні рівень забруднення світового океану просто вражаючий. Тисячі морських істот помирають від пластику.
І от починаючи із 1972 року Генеральною асамблеєю ООН була створена Програма ООН по навколишньому середовищу, та започатковано міжнародний день охорони довкілля, з метою аби привернути увагу світової громадськості до проблем довкілля та стимулювати політичний інтерес.
Тому 5 червня у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради протягом дня діяла виставка-застереження «Землю для нащадків збережемо» (5.06 всесвітній день охорони навколишнього середовища).
На жаль, ми їдучи у вихідні на пітник, забуваємо прибрати після себе. Ми використовуємо світло, навіть якщо воно нам не потрібне. Ми користуємося автотранспортом, котрий поглинає багато пального і забруднює повітря…
Всі ми хочемо комфортно жити, ні в чому собі не відмовляти й т.д. Але є варто застановитися і подумати над одним питанням: «А що ми залишимо нашим дітям, внукам, правнукам? Тим, хто буде жити тут після нас. Тим, котрі прийдуть уже в пустелю. Тим, котрі будуть бачити більшість видів тварин лише на картинці».
От і закінчилося навчання у школах. Позаду важкі години уроків. А по переду цілих три місяці відпочинку. Але що робити весь цей час? чи можна його дармувати? Адже, час це найцінніше з усього, що є в людини! І найбільша втрата для будь-якої людини це втрачений час. Тож, нумо не гаяти часу і зайнятися чимось корисним. А що може бути корисніше для дитини як не поринути у світ, який відкриває їй кожна нова книжка.
З цією метою у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники вул. Просвіти 4) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради було у міжнародний день захисту дітей організовано виставку-позитив із назвою «Літня фішка — модна книжка!».
Книжка може надати цікаву інформацію, корисну пораду, врятувати від самотності чи апатії. А в цей, по особливому такий складний час, книжка може стати справжнім рятівником. І нічого дивного. Бо ж, на дитину чигають різні пастки віртуального світу в мережах інтернету. Окрім того, той хто багато читає – має великий запас слів і відповідно може бути гарним, цікавим співрозмовником. Тому, що читаючи молода особа отримує не лише інформацію але й знаходить в тексті нові слова і запам’ятовує їх.
Не забуваймо кожноденно збагачувати себе чимось новим. Так само як молоде тіло для свого розвитку потребує правильного і вчасного харчування – так само і молода душа потребує духовного харчу. А тією духовною їжею є книжка.
У космосі немає пір року: немає зими і літа, ні весни і осені. Немає тут якогось конкретного вечора чи ранку, а є тільки космос, і більше нічого. хвилинку цікавої інформаціїРей Бредбері «чи То ніч, чи то ранок»
Побачити світ в одній піщинці І весь Космос — в одній травинці! Вмістити в долоні нескінченність І в миті скороминущому вічність! Вільям Блейк
Якою є земля, на якій ми живемо? Що скривається там, за горизонтом? Що таке всесвіт? Де він закінчується? Всі ці та багато інших питань мучили людство впродовж століть. Так зародилася ще одна наука – астрономія.
Астрономія – одна із найдавніших, відомих людству наук. Ще стародавні цивілізації цікавилися тим, що є поза межами людського взору, у вишині неба? І от, починаючи від давніх єгиптян, аккадців, вавилонців інтерес до неба починав набирати все більше наукового погляду. Для прикладу, у стародавньому Єгипті, астрономія як така, хоч і була ще пов’язана з цілими стосами міфів і легенд але жрецями здійснювалися різні спостереження і вимірювання. У них досить точний існував календар. А з небесних тіл найбільше цікавилися Сонцем і планетою Сіріус. Найраніші докази, що підтверджують певні астрономічні спостереження єгиптян, були знайдені в «Текстах пірамід», які датують XXV-XXIV ст. до н. е. Щодо Вавилонії, то дослідники прийшли до висновку, що астрономія у III-II тисячолітті до н. е. була добре розвиненою. А вже на 1990 рік було знайдено 3 тексти цілковито присвячених астрономії, які відносять до другої половини II тисячолітті до н. е.: «Астролябії». Також був введений Уніфікований Вавилонський календар за правління Хаммурапі і складався з 12 місяців по 29 і 30 днів почергово. Місяць починався ввечері з першою появою серпа нового Місяця.
