“Вінок калиновий сплітаю із звичаїв рідного краю”
Українці мають славну історію і традиції. Традиційна українська хата – справжня колиска українського народу, тому наш обов’язок знати, берегти та передавати майбутнім поколінням звичаї, традиції нашого народу.
3.04.2017 року у бібліотеці – філії №1 по роботі з дітьми (Мазепи 11А) з учнями ЗОШ №4 6Б класу (класний керівник Мар’яна Романівна) проведено свято народознавства.
Розпочалося свято із плетіння самого красивого оберега нашого народу українського віночка. Тисячі років українці спостерігали за лікувальними властивостями рослин. Віночок України – це сила, розум і мудрість поколінь нашого народу. Бібліотекар разом із дітьми з цікавою інформацією про кожну квітку – оберега і віршами сплітали його у відповідній послідовності, а також учні дізналися, що кожна стрічка у вінку має своє місце, а колір має своє значення. Учні із задоволенням приймали участь у проведенні “Квіткової вікторини”, переглянули пізнавальний відеоролик “Квіти в українському віночку”.
Готуючись до свята бібліотекарі Драганчук Г.М., Таргоніна В.Ю. зробили ляльки- мотанки в які вклали тепло своєї душі і серця. Ляльки зроблені своїми руками із давнини захищали людину від неприємності і лиха, тому бібліотекарі робили ці обереги з гарним настроєм, з думкою і бажанням, щоб в кожній родині був мир, достаток, злагода, панували любов і добро. Напередодні свята учні також зробили ляльки – мотанки. Під пісню Світлани Весни “Мій рідний край” діти разом з бібліотекарями об’єднали всі ляльки-обереги в один великий оберіг, це ніби ниточка, яка зв’язує усі покоління. Цікавим для дітей був перегляд відео “Українські народні обереги ляльки-мотанки “.
В кінці свята учні біля народознавчого кутка “Чим хата багата” ознайомились із цікавою літературою, а також мали можливість роздивитись старовинні речі, які використовували у побуті українці:глечики, підсвічник, макітру, старовинну маленьку праску для комірців, шкатулку для дрібних речей, які залишили нам у спадок наші бабусі і прабабусі.
Відповідальна за проведення Драганчук Г.М.