6 вересня 2020 року, протягом дня,  на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася онлайн виставка “Ця  Богом послана Голгофа”: Василь Стус в листах, щоденнику, віршах”, приурочена тридцять п’ятим роковинам з дня смерті визначного українського поета, десидента і правозахисника – Василя Стуса.

Василь Стус народився в селі Рахнівка на Вінниччині. Дитинство і юність минали в Донецьку. При цьому, дитинство припало на роки війни. На час її закінчення хлопчикові було лише сім років. Навчався в середній школі. Закінчивши її зі срібною медаллю, В.Стус продовжив навчання на історико-філологічному факультеті колишнього Сталінського педагогічного інституту, з-поміж ровесників виділявся наполегливістю в навчанні та ерудицією. Про своїх викладачів літератури, мови завжди згадував із пієтетом — як про духовних наставників. Після закінчення історико-філологічного факультету поет учителював, служив в армії. У 1963 році вступив до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка в Києві. Працював над дисертацією. Перекладав Гете й Лорку, писав критичні статті Під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у 1965 році, у кінотеатрі “Україна”, взяв участь в акції протесту. Василь Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції. «Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…», – так згадує той день Іван Дзюба. За цей вчинок Стуса виключили з аспірантури. Після чого поетові довелося працювати на різних роботах чорноробом.

У травні 1980 року його знову заарештували, як особливо небезпечного рецидивіста і засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірні наглядачі знищили збірку з 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.

Стус помер у концтаборі в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в холодному карцері 36-ї зони на Уралі. 17 листопада 1989 року прах Василя Стуса з великими труднощами і багатьма перешкодами було перевезено до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі.

Виставка книг була представлена для широкого кола онлайн користувачів.

Відповідальна: бібліотекар Зіняк М. В.

З 28 по 31 серпня 2020 року, в рамках відзначення 29-річниці Незалежності України, на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбулася виставка-реквієм “АТО, ООС – завжди болітиме”. Відповідно до указу Президента України від 23 серпня 2019 року,  29 серпня – вшановується пам’ять захисників, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме на ці серпневі дні у 2014 році, в ході протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення в Іловайську. 

Новітня історія України відкрила для нас нових героїв, які ціною власного життя тримають над нашою головою мирне небо: славетні “кіборги” і воїни, що обороняли Луганський аеропорт, оборонці Слов’янська та Краматорська, захисники Дебальцевого та Іловайська.

Цей день є днем нагадування нам про те, що  війна за цілісність й збереження нашої держави на Сході триває й досі. Щодня з лінії “Східного фронту” надходять новини, котрі сповіщають  про смерть чи каліцтво наших співвітчизників, тих, для котрих Україна стала матір’ю. Ми не повинні забувати подвиг, тих, хто поклав своє життя на вівтар Незалежності нашої держави. Подвиг хоробрих, які своєю жертвою закарбували власні імена в скрижалях історії. Символікою  відзначення цього свята є квітка соняха. 

З 28 по 31 серпня працівники абонементу ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували для онлайн користувачів виставку книг: “АТО,ООС – завжди болітиме”. Впродовж цих днів користувачі мали змогу ознайомитися з книгами, в яких згадується, чи описується війна на Сході України: Сергій Лойко “Рейс”, Валерій Ананьєв “Сліди на дорозі”, Роман Зіненко “Іловайський щоденник”, Олег Криштопа, Ольга Каліновська “Герої (не)війни”, Васіліса Трофимова “Любов на лінії вогню”, Андрій Курков “Війна” та низкою інших.

Виставка книг була представлена для широкого кола користувачів.

Відповідальна: бібліотекар Зіняк М. В.

27 серпня 2020 року протягом дня на абонементі ЦБ (вул. Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради пройшла виставка-персоналія “Титан духу та думки”, приурочена 164-й річниці від дня народження патрона нашого міста, славетного Каменяра  – Івана Франка.

Творчість Івана Яковича Франка становить унікальне явище, цілу духовну епоху  у вітчизняній історії й водночас є вселюдським надбанням. Видатний письменник, критик, перекладач, журналіст, соціолог, фольклорист, етнограф, філософ, – він займав активну громадську та політичну позицію. Погляди Франка відіграли важливу роль у формуванні української національної ідеї. Професор філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Степан Возняк, свого часу так сказав про Каменяра: “Франка знають більше по його творах, але менше його знають як людину, велику людину. Людину, яка була щаслива і нещасна, яка раділа і гірко власне жила. Яка жила, як кожний з нас”. Історія його життя тісно пов’язана й з нашим містом. Іван Франко неодноразово перебував тут з різною метою. Перше його знайомство зі Станиславовом було не дуже радісним. У червні 1880 року, молодого поета, арештованого за пропагування соціалістичних поглядів, під конвоєм поліцейського доправили до міста після тримісячного ув’язнення у Коломийській тюрмі. Вдруге Станиславів поет відвідав восени 1883 року  з метою збору матеріалів для редакції однієї з львівських газет. Саме тоді в біографії Івана Франка вперше виринає прізвище Дзвонковська – друге кохання Івана Франка. “Гордая княгиня” Юзефа Дзвонковська,  котра не відповіла взаємністю на його почуття, однак саме їй Франко присвятив “Другий жмуток” у своїй збірці “Зів’яле листя”.

24 серпня 1991 року став переломним днем в історії нашої країни. В цей день Верховна Рада УРСР прийняла  “Акт проголошення незалежності України”. Даний документ остаточно закріпив попередні спроби, задекларовані ще у 1918-му Четвертим Універсалом Української Центральної Ради, “Акті відновлення Української держави” від 30 червня, 1941 року та “Декларацією про Державний суверенітет України”, котра була ухвалена 16 липня 1990 року, продовжити багаторічну державотворчу історичну традицію української нації. Українська Держава, наче та птаха Фенікс,  постала із попелища історії, після століть стагнації й занепаду. Омріяну поколіннями суверенність, виборену в тяжкій боротьбі запорозькими козаками, гайдамаками, січовими стрільцями, воїнами УНР та УГА, повстанцями Холодного Яру, вояками УПА, сьогодні продовжують захищати в зоні проведення ООС кращі сини та доньки, які віддані своїй країні до кінця.

3 серпня 2020 року протягом дня на абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради палітрою літературних ювілейних дат серпня відзначили ювілеї трьох відомих літераторів Прикарпаття :

– 03.08.2020 – 70 років від дня народження  Ярослава Яроша (1950 -2019);

– 07.08.2020 – 65 років виповнюється Володимиру Пушкарю (1955);

– 12.08.2020 – 80 років виповнюється Володимиру Качкану (1940).

Літературним образком «Тримав світ на пружному крилі», бібліотекарі коротко ознайомили присутніх із біографією та творчістю українського письменника, літературознавця, перекладача, публіциста, сценариста, режисера, композитора, заслуженого діяча мистецтв – Ярослава Яроша.