Коли шукаємо в нашій історії конкретні й повчальні дороговкази, які вказували б правильний і праведний шлях для українців сьогоднішніх, найчастіше звертаємося до постатей видатних письменників, яких так щедро дарував Україні Господь і які високо підносилися на світові висоти інтелекту.

Серед них бачимо численні постаті українських письменників, які далеко випереджували сучасних їм світочів інших народів, інших культур. Та чи завжди українці вміли їх достойно цінувати? І чи належно оцінюємо їх тепер ми, чи й далі, страждаючи якимось комплексом власної меншовартості, не помічаємо велетів духу, посланих Україні самим Богом?
21 липня 2021 року працівники абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували годину пам’яті “Богдан Лепкий: крізь терни долі — до світового визнання”, звертаючи увагу користувачів до постаті, що представляє надзвичайно потужний інтелект, постаті, якою може гордитися кожен українець, постаті, і якій 21.07.2021 відзначаємо 80 років з дня смерті, постаті  Богдана Лепкого (09.11.1872 -21.07.1941) — українського письменника, поета-лірика і новеліста.

Це – вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч. Отакими є іпостасі цього видатного українця, ім’я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім’я надто мало згадується й недостатньо пошановується. А це – величний зразок українського інтелекту й гідної постави українця-патріота. Ім’я його – Богдан Лепкий.
Бібліотекарка підкреслила, що з Божої ласки, Богдан Лепкий успадкував від родичів великі здібності й таланти, які невтомно розвивав і гідно тим примножував славу України.

Протягом тижня з 8 по 15 липня на абонементі ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, діяла виставка фоторобіт  “Єдина мить і світ у об’єктиві”.

Вже стало доброю традицією позиціонувати свою бібліотеку, як простір для презентацій творчого доробку обдарованих особистостей. Бібліотекарі стараються сприяти у реалізації творчих задумів талановитих краян та популяризувати їхню творчість, а ще зацікавити бібліотекою, заохотити до читання через незвичні форми роботи. Тож і цього разу присутні користувачі бібліотеки, мали можливість ще раз переглянути чудові роботи прихильників Мар’яни Сурмачевської та Володимира Боднарчука, які були представлені з нагоди Міжнародного дня фотографа, що відзначався 12 липня.

Роботи  фотохудожниці Мар’яни Сурмачевської були представлені проєкти “Квінтесенція краси, сили, життя” (успішні жінки з інвалідністю) та  фотогалереєю “І час зупиниться на мить” ( природа – музика  душі фотохудожниці).

Фотосесії в бібліотечному інтер’єрі відзеркалили душу фотографа   Володимира Боднарчука. Присутні на заході із задоволенням роздивлялися світлини представлені у приміщенні бібліотеки, їх зацікавили вдалі моменти, увіковічені на світлинах різних колекцій фотографів. Позитивні емоції, елемент дискусії, дружнє спілкування  – панували в бібліотеці.
А ще, представляючи фотовиставку, бібліотекар надала присутнім інформацію про визначення даного свята: чому саме в цей день  в Україні та у всьому світі відзначається День фотографа, хто є покровителем фотографів та коли була зроблена перша фотографія.

“Убогий духом  не може бути багатим,
незважаючи на те, скільки грошей він має”
Петро Яцик

Цього року 7 липня виповнюється 100 років від дня народження Петра Яцика (1921-2001),  канадського підприємця українського походження,  відомого мецената, подвижника української культури і філантропа, відомого своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

З нагоди відзначення цієї ювілейної дати  користувачі абонементу ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради протягом дня мали можливість ознайомитись з  книгою лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайла Слабошпицького “Петро Яцик: «Українець, який відмовився бути бідним». Ця книжка, з’явившись друком 10 років тому, у 2011 році, відкрила Україні рідкісно привабливий і яскравий образ чоловіка, на ім’я  Петро Яцик. Видатного чоловіка, який зумів створити себе сам.

Петро Яцик прикладом свого життя продемонстрував усім нам невичерпні можливості людського духу. Опинившись на далекій чужині із сімома доларами в кишені й розпочавши тридцятирічним нове життя з чистої сторінки, він зумів досягти майже неможливого – син українського селянина став  мільйонером. Та він не обмежився своїм бізнесом і своїми мільйонами. Величезні особисті кошти він вкладав в українську справу – а йдеться про мільйони доларів – і це дозволяє нам назвати Петра Яцика Українцем з великої літери. Він любив Україну по своєму, не голослівно. Йому належать слова: “Доведіть, що ви любите Україну, але не на словах, а на ділі,  не афішуючи цього… А ще краще – живіть без зайвої патетики й пафосу, намагайтеся чесно і відповідально робити свою справу…”.

Він був меценатом, а талант  мецената, як свідчить уся історія людства, зустрічається ще рідше, аніж талант поета, музиканта, співака чи вченого.

Книга зацікавить не лише молодих честолюбців, що з грандіозними планами кидаються у вир бізнесу, чи політиків, соціологів і філософів, а й усіх читачів біографій славетних людей, оскільки в ній яскраво змальовано подвижницьке життя однієї з найвизначніших особистостей сучасного українського світу.

Пропонуємо  кілька висловлювань відомих українців про  Петра Яцика:

• “ Петро Яцик був однією із найнезалежніших особистостей, які я зустрічав у своєму житті” (Юрій  Щербак);
• “Яцик постає проти духовного догматизму й інтелектуального лінивства, хутірної філософії своїх земляків” (Дмитро Павличко).

Пишаймося з того, що Петро Яцик у нас, українців, був і є, бо фізична смерть не зупинила діяння видатного мецената.

Відповідальні за підготовку та проведення заходу – Кирста О.М. та Данилів Л.В.

6 липня протягом дня користувачам абонементу ЦБ (вул. К. Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, а також жителям мікрорайону та міста запропонували ознайомитись з народознавчим календарем “Святкування Івана Купала: минуле і сьогодення”. Захід проводився як в приміщенні бібліотеки, так і  при бібліотечному просторі.

Знайомлячи з традиціями святкування Івана Купала, бібліотекар, підкреслила, що 7 липня  ми, українці, з магічним акордом святкування вшановуємо постать Іоанна Хрестителя, називаючи це свято в народі Іваном Купайлом.

Святий Іоанн був попередником Ісуса Христа, тому його називають Предтечею. Він проповідував пришестя Сина Божого, закликав людей омити свої гріхи водою та хрестив Ісуса в Йордані. Тому його називають ще й Хрестителем. Різдво Іоана Хрестителя церква святкує 7 липня (за стилем новим).

Купайло (Купало) – Давньоукраїнський Бог Родючості, врожайного літа, лікарських рослин і добробуту. Його вшанування припадало на дні літнього сонцестояння (за старим стилем).

З приходом християнства на українські землі й навернення язичників до віри Христової церковні мужі, аби пом’якшити релігійну експансію, наклали культуру двох кардинально різних і несумісних свят на спільне тло, що мало спонукати людей прийняти нову релігійну  традицію. Так язичницьке дохристиянське свято збіглося з пізнішим християнським святом Іоанна Хрестителя, що, однак, майже ніяк не позначилося на традиціях його і звичаях його відзначення. Купальським звичаям  притаманні язичницькі елементи культу сонця, магії, обрядів очищення. До святкового ритуалу входить: запалювання “живого вогню”(від тертя дерева об дерево), плетіння дівчатами вінків і кидання їх на воду, стрибання через вогонь (“очищення”), спалювання опудала Мари (смерті), одягання масок з метою “обманути злих духів” тощо.

29.06.2021 року о 13:00 на абонементі ЦБ (вул. К. Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  відбулася патріотична година “Тернистий шлях державотворення: славетний історичний Акт”, якою відзначили 80 років прийняття Акту відновлення української держави (1941 року).

Проводячи патріотичну годину, бібліотекарка розповіла про умови в яких  було прийнято документ та наголосила, що проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року стало переломним моментом у ході українського націотворення.

30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії до Львова увійшов батальйон “Нахтігаль” (північна група “Дружини українських націоналістів” на чолі з Р. Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту. О 18.00 у будинку місцевої “Просвіти” на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – Йосип Сліпий. О 20:00 збори на чолі з Ярославом Стецьком проголосили Акт відновлення Української Держави та сформували тимчасовий уряд – Українське державне правління. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про акт і передала благословіння митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди. Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві. У багатьох населених пунктах були оперативно створили й розгорнули діяльність українські органи влади.