Зустріч з журналістами в бібліотеці.

Сьогодні, 11 лютого, бібліотекарки Абонементу ЦМБ Івано-Франківської МЦБС з приємністю зустрічали в стінах своєї книгозбірні гостей – журналістів ТОВ “ТРК “Канал – 402” В форматі розмови-інтерв’ю бібліотекарки розповіли про деталі проведення акції “Подаруй бібліотеці книгу”, яка проводиться 3 по 13 лютого в рамках відзначення Міжнародного дня дарування книг, що відзначається світовою спільнотою щорічно 14 лютого. Протягом багатьох років наші користувачі дарують бібліотеці книжки з власних колекцій, але приймати книжкові подарунки з нагоди Міжнародного дня дарування книг по-особливому приємно!
Тому, що книжка – це подарунок, яким часто користуватимуться. Її можна читати, перечитувати, вивчати дуже багато разів. Вона легко може стати однією з найулюбленіших. А коли вона подарована з любов’ю бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це найцінніший подарунок. Адже подарувавши книгу бібліотеці, дарувальники дають можливість продовжити їй життя і принести користь користувачам книгозбірні. Дуже добре, що є люди, які це розуміють.Ті, хто передає свої книги до фондів бібліотеки, прекрасно розуміють, що ці книги стануть важливою частиною фонду книгозбірні та обов’язково знайдуть свого читача. Також бібліотекарі розповіли про ще один подарунок – книги отримані напередодні від видавництва “Віхола” в рамках проєкту “Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки!” Працівники Абонемента щиро дякують за вже отримані книжкові подарунки, бо впевнені, що вся подарована література буде справжнім скарбом для всіх поціновувачів. А ви ще не подарували книгу бібліотеці, тоді поспішайте, бо уже 13 лютого в нас буде за результатами цієї акції і за подарованими книгами організована книжкова виставка “Дякуємо за подарунок, на якій будуть представлені не тільки книги, а і фотоколаж з дарувальниками.
Нехай Міжнародний день книгодарування об’єднає тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання!
Детальніше
Детальніше

Бібліотечно-біографічна довідка “Голокост. Цього не можна забувати”

 🕯️27 січня в Україні, як і в усьому світі, вшановується День пам’яті жертв Голокосту – масового знищення 🕎євреїв і ромів під час Другої світової війни. Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертви нацистського терору під час Другої світової війни. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році , хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.

Детальніше

Відкриття виставки ліногравюр Софії Сіренко “Чекання”!

15 січня, в читальній залі ЦМБ ( вул. Пилипа Орлика, 5) за організації Абонемента ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради о 16:00 відбулося відкриття чуттєвої експозиції виставки ліногравюр Софії Сіренко “Чекання”! Виставки неймовірно емоційної та глибокої, яка заставила присутніх слухати, думати та захоплюватись! Дякуємо пані Софії за правдивість, чесність в роботі, за унікальну та надзвичайну творчість, яка надихає! Дякуємо бібліотекарці Абонемента ЦМБ Івано-Франківської МЦБС Тетяні Нємцевій Таня Нємцева за фантастичний талант модерації. Вона дуже цікаво представила авторку – надзвичайно багатогранну особистість – художницю, журналістку, літераторку Софію Сіренко та повела присутніх на презентації шляхами її творчості, зокрема, наголосивши, що Софія Сіренко в своїй практиці найбільше працює з графікою, зокрема ліногравюрою.
Детальніше

Година з книгою “Ставай, Україно, до бою”

 12 січня о 15 годині, у День українського політв’язня на Абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбулася година з книгою “Ставай, Україно, до бою” Катерини Мандрик-Куйбіди – української поетеси, учасниці визвольних змагань, довголітньої політичної ув’язненої.
🔶️Дух пані Катерини не зламала ні радянська репресивна машина, ні катівні, ні спецпоселення. У її душі квітнув пурпур цикорію, розстелались густо-зелені ліси рідного села. Ось як писав у передмові до цієї книги український літературознавиць Степан Хороб:🔷️“Саме віра і пам’ять є у поетичному світі Катерини Мандрик-Куйбіди тими національно-духовними й естетичними імперативами, без яких вона не мислить ні свого життя, ні життя своїх вцілілих у борні побратимів, зрештою, ні сущих та майбутніх поколінь своїх співвітчизників: “ти без віри, як безкрила птаха”, “віру бережи свою щомога”, “всю правду голосно кажіть!”, “та пам’ять духу ожива”. Ось як життєстверджувально писала Катерина Мандрик-Куйбіда, гаптуючи поетичним словом новий овид для прийдешніх поколінь:
***
Нас не впокорила пітьма
І холоди московських тюрем,
Тайга у Комі та зима.
Свою недолю ми обдурим!
Наш дух свобідний не зламав
Своїм шаленством ворог лютий.
Як скот у таборі тримав.
Йому ми цього не забудем!
Скипає ненавистю кров,
Ми помстимося, лютий враже.
Ти українців не зборов!
А ми тебе? – Це час покаже.
Із цим на силі ми ростем
Неначе увібрали гори.
Москво, помститися прийдем
І спалимо тебе, потворо!
[1957 рік]
📖Поезії пані Катерини ольфакторні: читаючи – відчуваєш шлейф макового цвіту з бахромою-серцевинкою, ноти різнотрав’я рідних стежок. А поміж ними аромати шафранів, бузку, світанкової роси. Здається, аби вижити там, серед лютих морозів, треба було зобразити все дороге серцю словом! І те звучання було своєрідним метафоричним льодорубом для всіх, кого живило слово цієї Жінки:
***
Морозом лютим, снігопадом
Із двадцять п’ятим роком нині
Мене весна вітала радо…
І вдарив конвоїр по спині
[1952 рік]
🔷️Під номером “В-1-684”, пані Катерина відбувала таборові літа. Цинга, блощиці, матраци й подушки, набиті дерев’яною стружкою, примерзле до інею стін її сатинове волосся, затхле повітря бараку й постійно присутній у ньому дух смерті. І все ж серед цих тернових колючок, поетеса берегла свою душу:
✒️“За цих нелюдських обставин виникала особлива потреба в інтенсивному духовному житті. Лише воно тримало тебе людиною, попри намагання системи перетворити кожного на тварину, яка живе тільки інстинктами. Глибокі релігійні переживання, пошук сенсу саме в такому табірному житті, обов’язок продовжувати боротьбу в нових умовах, звернення до творчості дозволяло в’язням зберегти себе і вижити”.
🔷️Ось як згодом напише про пані Катерину син-поет Василь Куйбіда:
***
Сивина, кульбаби і криниця,
Пісня нахилилася над ними.
Мама у реальності чи сниться
За часів, що стали золотими?
Не вагайся, не впадай у тугу.
Мерехтить – інакшає безодня,
І дощі ідуть із виднокругу,
Де рука орудує Господня.
Ось вона змережила майбутнє,
Браму неба вивершила строгу.
Сивина, кульбаби – ось посутнє,
І дощі уже через дорогу.
[зі збірки Василя Куйбіди “Розпізнавання голосів”, Київ “Юніверс”, 2015 рік].
📖Упродовж дня бібліотекарка Тетяна Нємцева ознайомлювала присутніх як із творчістю пані Катерини, так і її особистістю. 🎬Для онлайн-глядачів – відео нижче⬇️

 

Детальніше
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com