28 липня  2023 року Україна вдруге відзначатиме День Української Державності. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ. 

В рамках відзначення Дня Української Державності, 27 липня 2023 року о 14:00  бібліотекарі абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради,  провели історичну панораму: «Держава твориться перемогами». 

Під час заходу бібліотекарка ознайомила   користувачів книгозбірні, а також всіх, хто цікавиться історією України  з історією становлення Української Державності від  часів Київської Русі до сьогодення.
Цей день  нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.

Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.

Традиції Русі у розбудові орієнтованого на Європу культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське королівство, козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, воїнів УПА. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-військо.

Присутні мали змогу ознайомитися із книжковою викладкою та художніми,  науковими і науково-популярними працями, в котрих розповідається історія  України та історія становлення її Державності.

Відповідальна: Зіняк М.В.

   21 липня  відзначаємо день народження поетки, публіцистки, літературної критикині, діячки ОУН – Олени Теліги.

 Олена Теліга! Ця молода красива жінка могла б зробити блискучу кар’єру в Європі: чи то в танцювальній групі празького театру, чи то в літературі, чи то на теренах просвітництва, та й просто в  світських салонах, де її вважали, за сучасним висловом, “іконою стилю”. Її порівнювали з леді Гамільтон, мадам Помпадур і навіть Ґретою Ґарбо і вважали, що вона “випередила свій час”.  Натомість  вона стала однією з найяскравіших постатей українського спротиву і загинула в Бабиному Яру нескореною. 

   З часу життя Олени Теліги і її побратимів проминуло багато років, а Україна досі стоїть між життям і смертю, стверджуючи своїм багатовіковим існуванням непереможність нації. 

Це слова із анотації до книги Ірен  Роздобудько “Неймовірна. Ода радості.”

     19 липня 2023 року о 16:00  на абонементі ЦБ Івано-Франківської МЦБС відбувся незвичний по формату захід – година цікавої книги Ірен  Роздобудько “Неймовірна. Ода радості.” А незвичний він тим, що про книгу її авторку і головну героїню говорила не тільки бібліотекарка, а і одна з вас – наших дорогих читачів, просто читачка, користувачка нашої книгозбірні…

Тож своїми враженнями про цю надзвичайну книгу “Золотого письменника України” Ірен Роздобудько і про неймовірну поетку Олену Телігу з вами ділилася користувачка бібліотеки, дослідниця призабутих імен визначних українців, краєзнавиця, педагогиня, вчителька Угринівського ліцею і просто чарівна жінка – Ірина Садула.

Саме вона повела всіх присутніх сторінками книги:

“Книга Ірен Роздобудько “Неймовірна” розповідає про справді неймовірну жінку українку, жінку -воїна, жінку- силу, відчайдушну жінку – Олену Телігу. “Поетка вогненних меж”,- так її назвав  Дмитро Донцов.

Потужна публіцистка, письменниця, учасниця ОУН, просто красуня. Ну хто не чув про капелюшки Теліги, неабияка модниця. Але найголовніше не це- вона вражає силою характеру. Власне у цій книзі перед нами жива Олена Теліга. Авторка максимально оживила для нас свою героїню. Подеколи закрадалася думка , чи таке можливо?… Читач наче впритул сидить біля Олени, її друзів, родини… Затамовує подих ,то майже не може дихати, то дуже переживає за героїню, хоч знає уже добре ,що в кінці чекає на неї:”гаряча смерть , не зимне умирання”… Родзинкою роману є вірші поетки, майстерно вплетені у канву твору,  уривки із листів, спогади про Олену… Вони дуже підсилюють сюжет, вони на своєму місці… Ірен Роздобудько просто горить , коли розповідає про Олену Телігу  (гляньте сюжети на ютубі із її презентацій), тому книга не могла вийти нецікавою, неправдоподібною…  Горіти кожним днем… Так жила Олена і “не проміняла життя на мідяки…”. А ще знаєте, що надважливо!  Ця книга не сльозлива, хоч я думала, що плакатиму там багато,однак цього не сталося…. Серце тремтіло упродовж читання , але сльози бризнули лише в кінці…бо там не сила їх стримати… І не бійтеся  цього. Ця книга дуже сильна,  світла і вона більше  про героїку, а не про втрати… Тут нема розпачу і скигління , натура Олени Теліги розкрита прегарно ,годі краще уявити! Вона могла не їхати у “свій ранений Київ” 1941-го… Вона могла    покинути Київ,коли смерть уже ходила за нею назирці, вона могла , але не захотіла… А що її Михайло? Красень, музикант-бандурист, чоловік, коханий, той ,хто розділив усе із своєю любою Оленою… Він пішов на гарячу смерть разом з дружиною, бо ,певно, інакше не міг… І ось цей момент для мене найвеличніший і водночас найтрагічніший. Що думали в останні миті життя ці світлі люди? Свідки з місця події казали, що мало хто з мужчин тримається так, як ця гарна жінка…

І ще одне.  Ця книга про радість, недарма має підназву “Ода до радості”. Бо Олена Теліга вміла жити і радіти, в неї не було часу на поразки,  сварки і здогади.  Вона ловила життя. 

Олену Телігу ведуть…. 

Ведуть… Це одні з останніх слів у книзі.

1942 року Олена Теліга разом із чоловіком та іншими справжніми українцями була розстріляна у Бабиному Яру. Ось і згасло життя тієї, яка так прагла жити для України,  для свого найдорожчого Києва. задля радості… 

Усі, хто вважає себе українцем по духу і крові , має прочитати цю книгу. ВОНА- ЯК ЩЕПЛЕННЯ ПРОТИ БЕЗВІР’Я , неправди і лицемірства.  Бо ця книга про Олену Телігу.  Хто ще не знає про неї?… Слава нашим видатним українцям.  Вічна слава !….”

Щиро дякуємо авторці книги Ірен Роздобудько  за силу слова, з якою написана книга! 

Щиро вдячні читачці книги Ірині Садулі, що змогла так добре відчути цю силу слова і так влучно передати її нам через своє сприйняття і емоції.

Дякуємо всім, хто доєднався до обговорення книги, а саме:

• Ганні Василівні Карась – професорці Прикарпатського Національного Університету імені Василя Стефаника, докторці мистецтвознавства, яка активно включилась в розмову і задавала дуже цікаві запитання;

• Тетяні Зарецькій  сценаристці, режисерці театру-студії “Жива Історія”, бібліотекарці краєзнавчого відділу ЦБ;

• Петру Ганзюку – історику, провідному науковому співробітнику Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери;

• • Любові Мазур – лікарці, психосоматологу, атр-тренерці, учасниці літературної студії “Натхнення”;
  • Аліні Мірошніченко – наставниці освітнього простору “Невгамовні”;
  • Колезі- бібліотекарці із Харкова Людмилі;
  • Постійній відвідувачці бібліотечних заходів  Любов Кузів, і її чоловіку, учасникам клубу “Люди золотого віку”, що діє при ЦМБС.

А ще вдячні всім, всім, хто цього літнього спекотного дня, залишивши свої справи, доєднався до нашого заходу і також зміг відчути силу слова Ірен Роздобудько , глибше запізнатися з  Оленою Телігою через сприйняття  читачки книги, користувачки книгозбірні і активної учасниці бібліотечних заходів – чарівної Ірини Садули.

Найбільше вдячні воїнам ЗСУ, які дозволяють  нам  проводити такі заходи. 

 З книгою до перемоги. 

Модератор заходу Кирста О. М.

Технічна підтримка – Зіняк М.В., Микитюк У. С.

16 липня 2023 року минуло 115 років від дня народження Василя Барки (cправжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет) – талановитого митця із когорти українських письменників Америки. Його ім’я літературознавці тоталітарного режиму скривали від всіх. Половину свого життя він прожив за океаном, але продовжував писати про Україну…
Одним з найвідоміших творів автора є роман «Жовтий князь» – про жахіття Голодомору 1932-1933 років.
До дня народження письменника в залі абонементу  ЦБ  Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради  провели літературний портрет “ Василь Барка – митець, який один із перших заговорив про Голодомор на українських землях “.

Бібліотекарі ознайомили присутніх з життям та творчістю  Василя Барки,  який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму та детальніше представили книгу “Жовтий Князь”. Відвідувачі бібліотеки з задоволенням зачитували дуже щемливі рядки свідчень очевидців із книги  “ Жовтий князь “ , бо і сам автор був очевидцем важких подій років Голодомору 32-33 в Україні і дуже точно описав ці події в книзі.
До заходу долучилася наша землячка, яка довгий час проживала в Києві, науковець, журналістка, співачка Галина Ільєва. Вона розповіла, що свого часу закінчила аспірантуру та докторантуру інституту літератури ім Т. Шевченка НАН України, захищала там дисертацію.  Директором інституту був в той час в них академік Микола Жулинський, який добре знав Василя Барку, їздив до нього в гості в далеку Америку і розповідав своїм учням про враження від поїздки та про Барку як людину. А ще пані Галина розказала, що читала роман “Жовтий князь” ще в студентські роки, так як використовувала події описані в книзі в своїй дипломній роботі. Тож присутнім вона запропонувала  для декламації і прочитання близькі їй сторінки книги.

Завершуючи виступ пані Галина підтвердила, що творча спадщина Василя Барки має велике значення для утвердження української ідентичності, вона втілює філософсько-символічні тексти та універсальну систему поглядів, які відновлюють народно-українську філософію серця і сприяють збереженню нашої національної культурної спадщини в світовому контексті.
Варто відзначити, що творчість Василя Барки – це вже не тільки європейські, а світові виміри українського красного письменства, які виникли й розвинулися в роки страшних потрясінь і випробувань для українського народу. Але українська література й культура ще в повному обсязі не осягнули всієї творчості письменника. Немає повного зібрання творів В. Барки, праць, які б осмислили роль творчості письменника в розвитку української культури. “Барчина творчість ще чекає на свого відкривача”, – писав про нього М. Слабошпицький.

В рамках заходу  організовано виставку “Василь Барка – літописець українського горя”. Центральним експонатом  виставки є книга  Василя Барки «Жовтий князь».  Цей роман – реквієм жертвам голодомору.  Ця виставка та бібліографічний покажчик “Василь Барка – культуролог і літописець долі українського народу” підготований бібліотекарями в рамках видавничої діяльності книгозбірні, допомогли користувачам глибше  пізнати тему заходу.

Запрошуємо до перегляду виставки, яка буде ще діяти до кінця тижня та читання  книги.

Відповідальна  за проведення заходу – завідувачка відділом обслуговування ЦМБ Кирста О.М.

  16 липня 2023 року завідувачка відділу обслуговування ЦБ Івано-Франківської МЦБС разом з волонтерами БО Благодійний фонд “Українська

 Благодійницька Мережа” відвідали  Будиночок сиріт з інвалідністю “Оселя Віри, Надії та Любові.” , що в  Обертині. 

Адже сьогодні для мешканців “Оселі” Уляни, Яни і Ігоря – особливий день. Рівно 4 роки тому вони заселилися у свій справжній дім, покинувши інтернати.

4 роки тому вони ще не знали, як це жити дома…    Уляна Белей, Ігор Човпило і Яна Хазанюк раніше жили в Залучанському дитячому будинку-інтернаті. Тут, в Оселі, вони опанували елементарні вміння: прибрати за собою, помити посуд, порізати овочі на салат. Розпоряджатися власним часом і нести відповідальність. В інтернатах їх цьому не навчили.. А ще займаються улюбленими заняттями і працюють. 

Художниця Уляна малює картини ротом. Її квіткові картини опиняються на виставках і в приватних колекціях. Віднедавна дівчина вивчає англійську мову й зараз шукає собі компаньйона чи компаньйонку для практики. Ігор робить на продаж декоративні свічки. Яна вишиває хрестиком картини, шиє з фетру затишні різдвяні іграшки.
В цей день вони щиро вдячні усім, хто допоміг у створенні Оселі та продовжує її підтримувати. 

  Працівники абонементу ЦМБ  за ці 4 роки провели чимало заходів і акцій  на допомогу мешканців цього Будинку підтриманого проживання.

      Радість від  теплого спілкування  зігрівали душі та осяювали обличчя, як мешканців Оселі і їх асистентів, так і волонтерів.

      Приєднатись до підтримки мешканців Оселі може кожний бажаючий, ставши волонтером-опікуном.

      В наш нелегкий час так важливо підтримувати тих, хто потребує допомоги.

Інформацію підготувала Кирста О.М.

11 липня у Франції  помер відомий чесько-французький письменник Мілан Кундера.
Авторові книги «Нестерпна легкість буття» було 94 роки.
Бібліотекарі абонементу ЦБ (вул. Короля Данила, 16) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради на згадку про великого Майстра підготували бібліоспалах, присвячений життєвому і творчому шляху автора.

Разом із Кафкою і Гавелом він був одним із найвідоміших чехів за кордоном. Його романи викликали позитивний відгук, але він також написав низку есе з музики, літератури та філософії.
Про Кундеру
Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року в чеському місті Брно. Вивчав літературу та естетику на факультеті мистецтв Карлового університету, а згодом розпочав навчання в Академії кіно, де відвідував лекції з режисури та написання сценаріїв.

У 1948 році приєднався до комуністичної партії, а за два роки був виключений з неї за “антипартійну діяльність”. Згодом Кундеру комуністи виганятимуть зі своїх лав ще один раз. А стосунки з партією та ідеологією знайдуть відображення у його творах: він згадуватиме перше вигнання з партії у своєму першому романі, писатиме про комуністичну Чехословаччину – спочатку як про надійний дім, а потім все більше критикуватиме тоталітаризм.
Його перша книга вийшла в 1953 році – це була колекція ліричних поем “Людина – неосяжний сад”. Також в цей період почав писати п’єси та новели. Його перший роман – “Жарт” – був опублікований у 1967 році.