Христос Воскрес!

Хай сповнює душу краса Великодня
І радість оселяться в серці сьогодні!
Хай милують око веснянії квіти,
І будуть щасливі дорослі та діти!

Христос Воскрес!

     Сьогодні наш світ святкує велике християнське свято, являється велика радість – Пасха! Родини ідуть до  Божого храму. Земля пробудилась, травинка зазеленіла, квіти пробились з-під снігу, щебечуть  пташата) о як мило… Б’ють  церковні дзвони!  Люди! Мир! Мир на небі! Просімо у Господа ласки, чуда! Страх і смуток скував нашу землю. «Подай, Господи, Слово Спасіння… Хай завітає краща доля України, нашої неньки… Хай процвітає любов Божа, як рожа, хай живі й здорові будуть  усі діти…) молимось до Матері Божої, Небесної неньки. Христос Воскрес! Свято, яке символізує відродження душі кожного християнина, пробудження його від сну гріховних пристрастей для вічного життя  в Бозі. На цю думку підштовхує нас не тільки вчення віри, але й сама природа, яка в цей час пробуджується  зі сну зими, скидає снігові окови, розквітає, втілюючи Божий задум про все живе! Вітаємо зі святом Великодня наших Воїнів-Захисників, всіх що стоять на позиціях перемоги добра над злом. Чекаємо з поверненням додому. Сім’я Вас чекає, дитина чекає тата, мати – сина, дружина – чоловіка. Щиро бажаємо Вам  вся наша бібліотечна сім’я: добра, здоров’я радості, благополуччя, миру і спокою в душі і країні, читайте добрі книги. Божого благословення!

Разом до Перемоги!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

День довкілля… Це не просто дата в календарі, це час, коли природа знову нагадує нам про себе, про те, як важливо піклуватися про те, що нас оточує. Від самого ранку небо мовчки спостерігає за світом, розкидаючи свої ніжні промені через гілки дерев, ніби простягаючи нам руку, запрошуючи до співпраці. Вітри, що колишуть листя, співають свою тишу, а земля, вбираючи вологу після дощу, здається, вдихає знову нове життя. Люди виходять на вулиці, наділені особливим почуттям. Вони збираються разом, щоб очистити парки від сміття, висадити дерева, привести до ладу береги річок. Вони ніби повертаються до самого початку — до елементарних істин, яких так часто забувають у повсякденній метушні. Маленькі діти, тримаючи у руках кольорові квіти, з захопленням розглядають кожен плід, кожну травинку, а дорослі, дивлячись на них, згадують про те, як важливо берегти цю красу для них, для майбутніх поколінь. І хоч на деяких вулицях міст ще залишаються плями від людської байдужості, кожен день все більше людей розуміють: кожен наш крок, кожне наше рішення впливає на планету, і ми повинні діяти. Це не просто свято, це заклик до дії, нагадування, що ми — частина цього величезного механізму, що зберігається тільки завдяки нашій увазі і турботі. День довкілля — це більше, ніж лише одне свято. Це щоденне нагадування, що без гармонії з природою не буде майбутнього.

127 років тому, 18 квітня 1895 року, народився відомий Ланчинський письменник, журналіст, учасник визвольної боротьби 1914–1920-х років, в’язень більшовицьких концтаборів Юрій Шкрумеляк (1895–1965). Свої твори він часто підписував псевдонімами Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ігор, Ю.Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала. У серпні 1914 р. вступив до лав Українських Січових Стрільців. Підхорунжий Юра Шкрумеляк співпрацював із Пресовою кватирою УСС, у стрілецькому часопису «Шляхи» публікував свої вірші та дописи. Належав до найвідоміших поетів-усусусів. Після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на його слова написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня – то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття», – зауважував поет. У 1918-1920 рр. Ю. Шкрумеляк перебував у лавах Української Галицької Армії. Свої враження і переживання описав у книзі «Поїзд мерців». Ось один фрагмент з неї: «Приїжджають чужосторонні місії, – американська, румунська, французька, швейцарська, – всі оглядають, роблять обіцянки… – і від’їжджають, а з собою забирають всі наші сподівання і наївні надії». Як перегукується з нашим часом! У 1920 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ) була опублікована перша велика поема Ю. Шкрумеляка «Сон Галича». Очевидно, поет бував у нашому місті, цікавився його історією. Після війни Юрій Шкрумеляк навчався у Львівському та Празькому університетах (1922-1926 рр.). Разом з Романом Купчинським, Левом Лепким (братом відомого письменника Богдана Лепкого) та іншими літераторами створив у Львові в 1922 р. групу поетів-символістів, котрі об’єднались навколо літературно-мистецького часопису «Митуса». Юрій Шкрумеляк був головним редактором газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок», оскільки також писав для наймолодших.

У «Слові української дитини» є такі рядки:

Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!

…Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й чести.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!