Бути студентом – престижно та відповідально. У цей час закладаються основи майбутнього, збуваються мрії й надії, а попереду ще ціле життя, повне великих задумів та високих досягнень. Сучасному молодому поколінню випало жити в непростий період, коли наша держава бореться з ворогом, відстоює свою незалежність відвойовує кордони. І саме вам належить стати опорою на шляху цієї боротьби за розвиток й процвітання України. Від вашої небайдужої життєвої позиції, великою мірою залежить, яким буде наше майбутнє. Так, навчатися у таких умовах непросто, іноді вкрай важко, однак щиро віримо, що ви вистоїте і з усіма труднощами справитесь на відмінно. Віримо, що ви цілком виправдаєте наші надії та станете гідною зміною своїм батькам. І якої б професії ви не навчались, ми переконані: незабаром ваш досвід і професіоналізм визначатимуть долю всієї держави.
Бажаємо вам любові, радості, щастя та миру. Нехай здійснюються всі ваші найзаповітніші мрії! Успіхів вам у всіх справах та починаннях, віри у себе та впевненості в завтрашньому дні!
Любов виникає з любові: коли Ти хочеш, щоб Тебе любили, Ти сам перший люби. Толерантність – це прийняття людини такою, як вона є, зі всіма її чеснотами й недоліками. Це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Багато книг описують толерантність у широкому розумінні, ми різнимося великою кількістю рис та особливостей: починаючи від статі, віку, кольору шкіри, характером та звичками. Книги містять багато повчань, бути терпеливими до інших людей. Ми можемо уявити себе на місці інших людей і стати трохи ближчими до них, зрозуміти та полюбити. Не легко бути толерантним. Вторгнення росії в Україну змінило ставлення людей один до одного. Війна згуртувала українців навколо спільної мети, проте, налагодження соціальних контактів одне з одним стало важчим. Адже, кожен із людей нині має власну історію війни. Тому потрібно бути більш чутливими, толерантними та обережними у спілкуванні як з військовими, так і з цивільними. Будьмо люблячими, будьмо добрими, ввічливими, толерантними!
Всесвітній день молоді – свято тих, хто змінює світ. У молодості немає віку. Молодість – це барвистий сад, де кожна квітка – це мрія, що чекає на розквіт. Це час, коли серце б’ється в унісон із ритмом Всесвіту, а душа прагне до нескінченних висот. Молодість – це час, коли мрії стають планами, а можливість – реальністю. Ти ніколи не буваєш занадто молодим, щоб змінити світ. Молодь щаслива, бо має здатність бачити красу. Той, хто зберігає здатність бачити красу, ніколи не старіє.
Українська молодь – це сила змін. Молодь – це наше майбутнє і наше сьогодення. Саме зараз, наша молодь стала сильнішою, мужньою, цілеспрямованою. Українські молоді воїни захищають нашу Батьківщину, боронять небо, щоб ми могли спокійно спали і працювати, боронять наші життя. Молоді воїни нашої Батьківщини проявляють величезну мужність, розум, силу, проявляють велику любов до України, їхнє серце сповнено оптимізму, віри, надії.. Беруть активну участь у благодійних організаціях, волонтерять. Тому з нагоди дня Молоді прийміть щирі вітання від бібліотекарів Івано-Франківської МЦБС!
Прийміть найщиріші вітання та найкращі побажання з нагоди святкування вашого професійного свята. Власне, культура і мистецтво — найбільші скарби кожної держави, які вирізняють її народ з-поміж інших. Тож, нехай вони й надалі зміцнюють і гуртують нашу громаду для утвердження заможної і духовно багатої України. А цей день відгукнеться гордістю за рідне слово, рідну пісню, рідну культуру! Без сумніву, це свято відзначають професіонали та учасники художньої самодіяльності різних вікових категорій, любителі і шанувальники народної творчості. І воно як винагорода за їхню повсякденну працю та віддане служіння мистецтву. Тому нехай ваша, шановні винуватці, нива завжди буде встелена добрими плодами, новими здобутками і високими досягненнями. Адже завдяки вам, працівникам закладів культури та аматорам народного мистецтва, ми маємо нагоду спілкуватися з дивовижним світом краси, долучатися до невичерпних джерел духовності та людської мудрості. Також бажаємо вам творчого ентузіазму, незгасного прагнення радувати та дивувати людей оригінальними ідеями на ниві культури. А у вашому особистому житті нехай розквітає щастя, панує родинний затишок та благополуччя. Крім того, нехай втілюються у життя ваші мрії і сподівання, тішить людей ваше мистецтво, а гармонія і краса, яку ви творите, наповнюють наші серця в ім’я миру, злагоди і любові. Чимало вам приємних миттєвостей! І, аби щодня щирі посмішки та аплодисменти викликала ваша робота!
«Спасибі Богу за те, що потрібне зробив легким, а важке непотрібним!» Григорій Сковорода
Світ ловив його, та не спіймав. Великий український філософ Сковорода народився 3 грудня 1722 року в Гетьманщині, у сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку. 9 листопада виповнюється 230 років із дня смерті Григорія Сковороди(1722-1794) українського просвітителя – гуманіста, філософа, поета, педагога. Його батьки були козацького роду. Навчався в Києво-Могилянській академії. Життя Сковороди могло скластися, як життя звичайної людини. Він міг стати і високим церковним достойником, і заможною світською людиною. Кажуть, він навіть хотів узяти шлюб і був якийсь час женихом прекрасної панянки. Але ні. 1769 року, у розквіті сил, він рушив у вічні самотні мандри нашою любою Україною. Він навчав людей добра, складав музику, милувався розкішною природою. Головне – він жив так, як учив, а вчив так, як жив. Життя Сковороди – то немовби вічна ловитва невловного птаха-істини, шляхетна гра, в якій він шукав тільки одного: ЩАСТЯ. А що таке щастя? Душевний спокій і радість. Як його досягти? Дуже просто – прожени зі свого серця житейські клопоти й сповни його ЛЮБОВ’Ю. І тоді ти станеш у слід Сковороди. «Ніщо не буває від людини, а від Бога – усе змога». «Усяка справа успішна, коли перед у ній веде природа» Однією – єдиною справою, якою займався у своєму житті Сковорода, було виховання, адже він професійний педагог. А в чому полягає найперше та найголовніше завдання професійного педагога? У тому, щоб зуміти розгледіти в душі дитини « таємну іскру природи», тобто її покликання. «Усяка справа успішна, – казав Сковорода, – коли перед у ній веде природа. Тільки не заважай їй, а коли можеш прибери перепони, ніби звільняючи їй дорогу: воістину вона сама все зробить чисто і вдало. Клубок сам по собі покотиться з гори – прибери тільки каменюку, котра лежить йому на заваді. Учитель, лікар, бібліотекар – це слухи природи, єдиної і справжньої лікувальниці й навчительки… Коли хтось хоче чогось навчитися, той має до того родитися. Ніщо не буває від людини, а від Бога усе змога».
«Наше життя – це ніби гра в шахи, сповнена удач і невдач – але така, прекраснішої й солодшої за яку немає нічого на світі».
Сковороді здавалося, що скута холодом, завмирає разом з природою і сама наша фантазія. А от літо – благословенна пора… Філософ писав без жодного поспіху, акуратно виводячи кожну літеру. Каліграфія в нього була просто чудова – взірцевий український скоропис XVIII століття. І саме оця неспішна манера письма віддзеркалює спокій – спокій літньої днини, коли чутно, як листям дерев пробігає легесенький подих вітру, приносячи з собою настояний запах степових трав, як бринить на конюшині джміль, як риба ліниво скидається на плесі річки, коли видно, як пустотливо снують туди-сюди сонячні зайчики, а в глибокій-преглибокій небесній блакиті пливуть біласті хмарки, коли ти душею і тілом відчуваєш повноту життя, світ як-він-є, світ тут-і-тепер. І ти пишеш, навіть гадки не маючи заробити якусь копійчину, потішити себе славою, надрукувати потім десь книжку…
Цікаві факти про Григорія Сковороду:
Був загадковим від народження.
Був розумакою.
Був блогером свого часу.
Найвище цінував свободу.
Був неордирнарним вчителем.
Любив дороге і вишукане.
Не терпів москалів.
Вмів передбачати долю.
ЧИТАЙТЕ ТВОРИ ГРИГОРІЯ САВИЧА СКОВОРОДИ, НАБЛИЖАЙТЕСЬ ДО ГЛИБИННИХ ВИТОКІВ «МАНДРІВНОГО ФІЛОСОФА», ОСЯГАЙТЕ ВСЮ НЕЗБАГНЕННУ МУДРІСТЬ ЙОГО МІСТИКИ!
