16 червня у центральній бібліотеці для дітей у рамках проекту «Літо без нудьги» відбувся майстер-клас «Веселі камінчики»: творча робота з каменем та серветкою у техніці декупаж.

Бібліотекар читального залу Томілова Лілія Іванівна заінтригувала дітей, розповівши життєву історію  про веселі камінчики.

Лежать при дорозі камінчики. Вітром обвіяні, дощем обмиті, сонцем обласкані. Чиясь дитяча рука підняла один: камінчик такий гладенький, так приємно лежить у руці. Принесла дитинка камінь додому, матусі показує. «Який гарний камінчик, – говорить мати. – Він багато чого пам’ятає.  А давай ми на ньому зробимо картину».

На столі вмить з’явилися клей, ножиці, серветки з малюнками, вимиті камінчики. А ще чотири вправних руки та фантазія мами та дитини. Вийшли дуже веселі камінчики.

1 червня, в День захисту дітей, центральна бібліотека для дітей приймала загони літнього оздоровчого табору початкової школи No26. Сонячний настрій літа випромінювало кожне обличчя. Малеча ділилася планами на літо, читала вірші, співала – раділа можливості відпочити, подорожувати й … більше читати.

Про важливість читання влітку, про те, як вести щоденник читача розказувала діткам бібліотекар Атаманюк Л. В.

Ми — атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо — АЕС

Л. Костенко

26 квітня в центральній бібліотеці для дітей проходив День інформації «Німа печаль на вустах України» до вшанування пам’яті трагічних подій на Чорнобильський АЕС.

Уже три десятиліття минуло від дня однієї з найтрагічніших подій в історії всього людства, найтрагічнішої події нашої держави – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. 26 квітня 1986 року весь світ побачив силу і безпощадність атома, який здатний, вийшовши з-під контролю людини, знищити не лише людство, а й спопелити весь світ. Історія після тієї чорної п’ятниці поділилася на дві епохи: до чорнобильську і після чорнобильську.

Поганий учитель подає істину,

Гарний –  вчить її знаходити.

А.Дістервег

Вчити бути розкутими, вміти висловити свою думку треба змалечку. У своїй книжці “Серце віддаю дітям” В.Сухомлинський писав: “Творчість відкриває в дитячій душі ті куточки, в яких дріма­ють джерела добрих почуттів”. Педагог уважав, що поетична творчість – це найвища сходинка культу­ри мовлення, і намагався до творчої праці прилучи­ти кожного учня.

“Я хочу сказати своє слово: Весна у моїй поезії”, – така тема творчого уроку у 2-Б класі 26 школи, і поки що діти висловлюють свої враження про весну. Багатьом вдалося оформити свої думки та спостереження за природою навесні у віршованій формі. Кожен учень презентував однокласникам власний твір. Було цікаво, яскраво, по-дитячому щиро.

На урок були запрошені бібліотекарі, які із задоволенням слухали дитячу творчість та побажали усім не полишати свої творчі спроби. Вони запевнили, що майбутнє нашої  держави — у руках юних обдарувань.