Все навколо зеленіє,
Річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
І з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
Коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті,
Сяє сонце золоте!

Безмежно вдячні Богу та нашим Захисникам за можливість.  Бібліопікнік  “А ми послухаєм зозульку» у рамках «Бібліотека у дворах» з бібліотекою-філією №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС департаменту культури міської ради – це звісно позитив + енергетичний заряд.  Що може бути краще, коли  погожого літнього дня тобі наспівує мелодії пташиний хор, а шепіт річки додає спокою. Метою заходу було залишити у серці дітей приємну згадку про відпочинок з книгою, про дружбу з бібліотекою. Оскільки читачами були діти 1-6 класів, Березівської гімназії то звісно ж ми пікнікували і з казкою.  На заході ми дізналися, якою вередливою та ніжною була принцеса, з казки Андерсена «Принцеса на горошині». Книжка «Таємниця твоєї душі» повідала нам  чому Бог створив, щоб яблука росли на деревах, а гарбузи під ногами. 

«Якось один мудрець відпочивав під яблунею. Лежить він, слухає,  як пташки співають, розмірковує: 

• Скільки в природі незрозумілого! Як це так виходить, що яблука, сливи й вишні ростуть на великих й високих деревах, а гарбузи – на землі. Чи не  краще було б навпаки?

Тієї ж миті з високої гілки зірвалося яблуко і стукнуло мудреця по носі.

• Я зрозумів! – зрадів мудрець. – Бог влаштував все мудро. Якби гарбузи росли на деревах і на мене зараз упав гарбуз, то вже ніколи не довелося б мені їсти яблук…»

Мамине свято я зустрічаю.
І для матусі віршик вивчаю.
Я подарунок мамі роблю,
Бо свою маму я дуже люблю!

09.05.23 року в бібліотеці-філії №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради працювала бібліомайстерня під назвою «Мамо, матінко, матусю, я добра від тебе вчуся».

Не дай мені впасти, о земле, так рано
На поле пшеничне в росу крапель-сліз,
А дай по стежині безмежного лану
Спокійно, не гнувшись, пройти на весь зріст.
Дай іскру душі, яка живить наснагу
І поїть натхненням щомиті мене.
Тобою, о світе, тамую я спрагу,
Черпаю все краще, природне, земне.
Автор: Віктор Геращенко

Корисна подорож “Черпаю сили з рідної землі” принесла море позитивних емоцій та енергетичний заряд. 21 квітня – День Землі, завдав нам ідею здійснити невеличку подорож та дізнатися більше про нашу землю, природу нашого села, зокрема річку Бистрицю Надвірнянську. В бібліотеці-філія №17 (с.Березівки) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 21.04.23 року, разом з юними читачами вивчали про місце зародження Бистриці Надвірнянської, про її розміри, про те які басейни наша річка наповнює водою та яку роль для природи та людини відіграє.
Відгадували загадки, читали прислів’я, грали ігри. Корисна подорож плавно перетворилася на активний відпочинок.
Дякуємо нашим хлопцям-захисникам за цей щасливо проведений час та за мирне небо.

Казкова година відкрила для нас двері у світ, де і колобок, і курочка ряба, і солом’яний бичок, і Івасик-Телесик, і Кирило Кожум’яка, і яйце-райце, і летючий корабель і багато-багато іншого та цікавого.

«Казка вчить, як треба жити і  добро завжди творити» з таким гаслом бібліотека-філія №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради згуртувала юних читачів, щоб привернути увагу, до дитячої книжки, зокрема саме до казки. Адже щороку, 2 квітня, в день народження відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875) відзначається Міжнародний день дитячої книги.  Головна мета заходу – розказати дітям про казки, які вони є, хто автор казки, про зміст казки та його повчальну мету.

Протягом казкової години діти прослухали розповідь про різні українські народні казки. Також казки Братів Грімм, Шарля Перро та Ганса Андерсена, якому сьогодні 218 річниця з дня народження. За допомогою вікторин «з якої казки герой» (розглядали роздруковані з казок картинки), «з якої казки текст» (зачитували уривки казок), «відгадай загадку», «витягнувши фант – мімікою зобрази героя казки», діти заглиблювались у казку, пригадували основні моменти казки, головних героїв. А оцінками за відповіді про казки були цукерки.

На мою думку, бібліотека – це найдосконаліший світ казок, адже на поличках чекає свого читача багато дитячих книг з українськими народними казками, казками народів світу та авторськими казками. 

Дитячі книги – це не тільки література, коли всім смішно, кумедно або забавно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, про те, як поводитись в різних життєвих ситуаціях. Саме таку думку про казку завідувачка бібліотеки-філії 17, Наталя, намагалася донести дітям. «Рукавичка» про те, що разом з друзями завжди тепліше. «Колобок» – про те, що не варто втрачати пильність коли нас хвалять, бо той хто улесливо хвалить не завжди друг. «Івасик-Телесик» – про підступність ворогів та дружбу з природою.

Щиро дякую за щирість моїм юним читачам. Читайте, дізнавайтесь, насолоджуйтесь!!! Казки чекають своїх читачів!!!

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко

Дисидент – це людина, яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче виступає за свої переконання. Саме такою була і є нинішня іменинниця Ліна Василівна Костенко. Королева слова, яка вже 93 рік своєю творчістю вчить нас бути ЛЮДЬМИ. 

Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко

«Людині бійся душу ошукать» каже вона. І не лише каже, а своїми вчинками то потверджує. За що її твори були забороненими для друку впродовж багатьох років.  Письменниця відмовляється від звання Героя України та від премії «Золотий письменник України». За словами письменниці, їй не потрібні жодні нагороди. 

19.03.23 у бібліотеці-філії №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся поетичний серпанок «Буває часом сліпну від краси». Хотілося б донести чарунок Ліниного слова до всіх українців.

«Шипшина важко віддає плоди»
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.