В Україні 6 грудня відзначають День Збройних сил. Саме в цей день 1991 року був прийнятий Закон “Про Збройні сили України”. А День Збройних сил України був установлений постановою Верховної Ради України в 1993 році.

Сучасна армія України пройшла тривалий шлях розвитку, що включає етапи оптимізації, скорочення військового складу і розформування. Події 2014 року – анексія Росією Криму – показали гостру необхідність зміцнення обороноздатності нашої країни та проведення реформ, цей рік став переломним в історії української армії. На сьогодні ЗСУ відновили свою боєздатність. Україна відмовилася від позаблокового статусу і оголосила про свої наміри вступити до НАТО.

Зазвичай свято відзначається урочистою церемонією покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественною літургією. В армії проходять урочисті збори, церемонії вручення державних нагород та святкові концерти. За традицією, щороку президент України вітає всіх службовців української армії, відзначаючи значну роль цих людей у підтримці Україною свого незалежного статусу.

До цієї дати, в бібліотеці-філії №17 (с. Березівка, вул. Шевченка, 30) ІВаног-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було підготовлен відеоролик у форматі літературної вітрини: “Героїв стежина від батька до сина”.

Вже не поставить ворог на коліна
Народ, який від гноблення звільнивсь.
Коли ти вже воскресла, Україно,
То вознесися духом, вознесись!
Роман Юзва

До 23 листопада – Дня пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. і політичних репресій, впродовж 23-24 листопада у бібліотеці-філії №17 (с. Березівка, вул. Шевченка, 30) облаштована виставка-інтерпретація “Ціна хлібної скоринки” .Цією виставкою бібліотека хоче нагадати всім про часи нищення українців голодом та політ репресіями. Запалена свіча споконвіків у нашого українського  народу символізувала пам’ять про душі померлих. Тому в цей день свіча пам’яті присутня й серед книг.

Виставка пропонує до уваги читачів книги, які розкажуть більше і про голодомор, і про політичні репресії:

Степан Геник «Червоний колір гріха» (Епоха сталінського терору).
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян, як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.  Книга стане в пригоді всім, хто цікавиться минулим і сучасним України, кого хвилює її будучність. 

Книга Скорботи, Пам’яті і Шани України.
Голод на Прикарпатті (1946-1947): Івано-Франківська область.
Голод цих років був викликаний різними факторами. В першу чергу, свою роль відіграла спланована акція сталінської влади з вилучення лишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військовопромислового комплексу. Звісно, що на початок голоду вплинула Друга світова війна, яка принесла руйнування всіх ланок господарства України. Розорене сільське господарство остаточно підірвала сильна посуха, особливо постраждали південні області. Післявоєнні хлібозаготівельні плани для України були нереальними, однак партійна верхівка викачувала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани виконали лише на 62,4%, влада вдалася до репресій.

Залишившись без зерна, населення почало голодувати. У той час, коли за кордон ешелонами вивозився хліб (лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено 1,7 млн. тонн для підтримки тих урядів, що там установилися), в Україні розпочався голод, жертвами якого став майже 1 млн. душ. Зерна, зібраного в Україні в 1946 і в 1947рр., вистачило б для забезпечення хлібом усього населення. На виконання держпоставок 1947р. його було здано 436 млн 431 тис. пудів, на 206 млн 426 тис. пудів більше, ніж в 1946 р. Це свідчить про те, що післявоєнний людомор в Україні, як і голодомор 1932-1933 рр., був рукотворним.

І поліг наш народ, наче скошене жито… Пам’ять і те, що маємо сьогодні… залишились…

14 листопада – Всесвітній День боротьби з цукровим діабетом

13.11.2020 року, у бібліотеці-філії №17 (с. Березівка, вул.Шевченка, 30) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була розгорнута інформаційна сторінка “Все про діабет” (до Всесвітнього Дня боротьби з цукровим діабетом).

Цукровий діабет — група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія — стійке підвищення рівня глюкози у крові. Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового. Характерними симптомами є невгамовна спрага, порушення харчової поведінки, що проявляється підвищеним апетитом, та надмірне сечовиділення, однак ці симптоми можуть бути слабко вираженими, якщо рівень глюкози в крові підвищений помірно.

«Важливо рухатися, йти, пересуватися – навіть тоді, коли втрачено сенс… Важливо зберігати чисте і гаряче серце – навіть коли його наче рідким азотом облили і присипали попелом… Важливо рухатися з вірою, що кожен рух – це крок назустріч. Рухатися, щоб нарешті зустрітися.»

(Ольга Хвостова, письменниця)

Ми продовжуємо рубрику «Дізнавайся з бібліотекою», і сьогодні для вас  – «Дара Корній про кохання». Трохи фентезі, яке непомітно змішане з реальністю справжнього кохання.  

20 вересня 1970 року в селі Секунь Старовижівського району Волинської області народилася українська письменниця, жанру фентезі, Дара Корній. Справжнє ім’я – Мирослава Іванівна Замойська. З нагоди дня народження письменниці бібліотека-філія №17 (с.Березівка) запрошує переглянути книжкову виставку “Дара Корній про кохання”, щоб через книги ознайомитися з творчістю Дари Корній , а саме: «Тому, що ти є», «Щоденник Мавки», а також збірку оповідань, серед авторів яких є й іменинниця.