Місяць травень – місяць квітів і свят. І от одним із таких теплих, душевних свят є День Матері. Адже, саме мама є тією стіною, фундаментом і справжньою підтримкою, які дають змогу встояти, втриматись у цьому житті. Ніхто так не порадіє і не поплаче з нами, як мама. Вона – сонце й небо, адже саме мати дає життя і веде по життю. Мама – перше слово в житті практично кожної людини. Скільки складено пісень, що оспівують материнську любов! Скільки є фільмів, мультфільмів, картин і п’єс про стосунки матері та дитини! Мама повністю віддає дітям свою любов. Мама – це людина, яка замінить всіх, але ніхто не замінить її.

Але мати – це не просто слово. Бути мамою це не просто пафосна фраза. Це навіть не просто фізичний процес народження/відтворення собі подібного. Ні, це цілий складний процес перш за все виховання нової особистості, підтримки, переживання, самовіддачі. Це важка щоденна праця. Це біль через поразки і радість перемоги своєї дитини. Це недоспані ночі і гаряча молитва біля ліжка з хворобою. Це сприйняття дитини такою, якою вона є, а не такою, якою би хотілося бачити. Це повна жертовність і жертовність усім.

Яскравим прикладом материнства для кожної християнської жінки є – Марія Богородиця. Мати, котра завжди була поруч. Мати, котра не ставила ніяких власних амбіцій чи принципів. Мати, котра була зі своїм сином і котра так само разом із Ним у найтяжчі хвилини була поруч. День матері – одне з найзворушливіших свят, бо кожен з нас із дитинства і до кінця життя несе у своєму серці материнську любов і тепло. І от, 07.05.2021 року в бібліотеці-філії №11 (с.Угорники, вул. Просвіти, 4) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було відзначено це світле і радісне свято літературною годиною під назвою “І доброта, і теплота поєднані у серці мами” (до Дня матері). Також, до уваги користувачів бібліотеки було підготовлене відеопривітання, в якому діти на різних мовах одинаково висловлюють любов до своїх матерів і це є не просто цікаво, але й щемно слухати.

Дорогі матері прийміть найщиріші вітання у цей світлий, сонячний, весняний день з великим днем – днем МАТЕРІ. Щоби Ви завжди могли бути саме тією справжньою і люблячою ненькою. І нехай Божа Любов завжди підтримує Вас на цій землі. Нехай в душі панує віра, надія і любов. І пам’ятайте – Ви для своїх дітей завжди будете прикладом.

Христос звелів любити людей сильніше,

 ніж ненавидіти зло, 

бо вчення його є любов,

а не ненависть

(Генріх Сенкевич «Quo vadis?»).

5 травня минає 175 років від народження великого польського письменника, відомого автора історичних романів, лауреата Нобелівської премії з літератури –Генріка Адама Александра Піуса Сенкевича. Класик польської літератури, почесний академік Петербурзької академії наук, Сенкевич був блискучим історичним романістом.

5 травня у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради було підготовлено літературний портрет “Історичний роман — його спадок”. 

Народився майбутній майстер у селі Воля Окшейська на Підляшші — маєтку, що був у посіданні бабці по матері. Закінчив гімназію у Варшаві і у 1866—1870 вчився на медичному і історико-філологічному факультетах у Головній школі (з 1869 Варшавський університет). 1881 року одружився з Марією Шеткевич. Його творчий шлях почався з написання фейлетонів у Варшаві, проте вже у 1876 році він рушає працювати до Америки. Протягом двох років перебування там, Сенкевич збирав для польських ЗМІ репортажі про життя та звички американців різних класів та достатку. Споглядаючи боротьбу корінних народів за свободу, письменник написав низку вестернів. 

Ми, люди, завжди хотіли чогось більшого, кращого, комфортнішого. Всю свою історію людство йшло вперед не замислюючись над тим, куди ця дорога може привести. Найбільшим розмахом будівництва, оснащення і комфорту відзначилося XX ст. Стрімкий розвиток і віра в прекрасне майбутнє призвели до того, що людина прагнула необмеженості у своїх можливостях, нехтуючи всім. Людина стала в центрі усього світу і власним “я” загородила дорогу здоровому глузду, руху і розвитку. Здавалося б ніщо не може її зупини на шляху до осягнення усього бажаного. І ось наслідок людської надмірності і амбітності.

26 квітня 1986 року світ сколихнула страшна трагедія – аварія на Чорнобильській АЕС. Це була не просто якась маленька поломка чи проблемка. Це була страшна катастрофа, про котру на початках замовчували, однак страшну правду не можливо так просто приховати. Уже через роки, ми потрохи дізнаємося нові факти того, що відбувалося там насправді, але це на превеликий жаль уже надто пізно. Трагедія, котра знищила природу, знищила найцінніше дароване Богом – людські життя. Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для цілого світу.

Література вимагає не тільки талановитого письменника, а й талановитого читача.
Й. Гете

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням.
Овідій

Книга. Цей корабель, в котрому заховані знання. Ця інша реальність, у котрій скрито велику цінність. Адже книга зберігає те, що розум може давно забути. Книга відкриває нові горизонти фантазії. І найголовніше це те, що книга як виступає як тренажер для мозку. А якою є цінною добра книга. Вона вчить, стимулює, пояснює, підказує. Вона стає другом.

Сьогодні 22 квітня є всесвітнім днем книги та авторського права. Цікаво, що історія свята починається з Іспанії, де у 1923 році валенсійський письменник Вісент Клавел Андрес хотів вшанувати пам’ять одного із визначних іспанських письменників – Мігеля де Сервантеса, прив’язуючи дату до його народження і смерті. І вже у 1926 році король Альфонс XIII підписав декрет про святкування в Іспанії Дня іспанської книги.

Та міжнародним цей день став лише у 1995 році, коли ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня, оскільки цей день є датою смерті Вільяма Шекспіра та Інки Ґарсіласо де ла Веґи, та днем народження кількох визначних письменників.

Щороку 23 квітня у всьому світі проводять святкування, мета яких — визнати чарівну силу книг, що є зв’язком між минулим і майбутнім, мостом між поколіннями та культурами. Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Відзначаючи міжнародний День книги та авторського прав у бібліотеці-філії №11 (с.Угорники) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради було підготовлено бюро літературних новинок “Відкриваючи книгу – відкриваємо світ” (23.04 Всесвітній день книги і авторського права.).

Щира подяка українському інститутові книги, за подаровану нову літературу, з котрою читачі мали змогу ознайомитися і з котрої можна буде черпати все нові знання. 

Отож, як говорив К. Паустовський:
Читайте! Читайте! Читайте!
Читайте не поспішаючи, щоб не втратити
жодної краплі змісту книги.
Читайте! Нехай не буде жодного дня,
коли б ви не прочитали хоча б однієї
сторінки з нової книги!

“Ось я, Господня слугиня: нехай зо мною станеться по Твоєму слову!”

Фраза, котра змінила цілу історію. Фраза, котра дала усьому людству надію на спасіння. Фраза, котра вбиває в людині найсмертельніший гріх – гординю! 

Бог у своїй любові бажаючи спасти світ від гріха бере собі в союзники людську особу, даючи тим самим людині вільний вибір. І саме людина повинна обрати добро. Бог не хоче насильно утверджувати свою волю в комусь. Ні. Він, будучи Творцем усього, дає людині право робити свій вибір. 

7.04.2021 р., святкуючи це велике християнське свято, у бібліотеці-філії №11 (с. Угорники) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради було підготовлено коротеньку відеопрезентацію “Духовність очима мистецтва”.

Сьогодні ми, християни, спогадуємо величну подію у процесі спасіння людського роду – принесення благої звістки ангелом Діві Марії. І це була не просто якась новина. Це була звістка, що вона потрібна Богові для Його задуму. 

Ми так само є потрібними Богові, кожен зокрема. Він кличе кожного до Себе і бажає бачити поруч з Ним. Але чи ми відповідаємо так само як Марія? Чи ми готові довіритися Йому? Чи хочемо виконувати Його волю а не свою власну? І вкінці-кінців чи ми здатні побачити той поклик Бога до нас? 

Тож нехай у цей світлий день Благовіщення Боже провидіння дарує нам ласку бачити Його волю і могти відгукнутися на Його поклик. Нехай ці слова лунають у наших вухах не лише сьогодні але й кожного разу, коли ми думаємо що щось можемо самі. Коли нас переповнюють амбіції, гордість, злість, високомірність. Нехай, сповнений покори, крок Марії-Богородиці буде для нас прикладом і стимулом протягом усього життя.