150 років від дня народження Модеста Сосенка
23 квітня 2025 року виповнюється 150 років від дня народження Модеста Сосенка (1875–1920) — видатного українського живописця, іконописця та представника модерного сакрального мистецтва. Модест Сосенко вважається одним із засновників нового стилю в українському церковному мистецтві, поєднуючи традиції візантійського іконопису з модерністськими підходами. Його творчість пов’язана з Львівською школою малярства, а також із діяльністю митців, які розвивали національну мистецьку ідентичність на початку ХХ століття. Відомі роботи: розписи церкви; ікони, фрески та декоративне мистецтво в стилі сецесії; участь у формуванні українського стилю в мистецтві Галичини. Його внесок у розвиток української культури надзвичайно важливий, тому Модест Сосенко — маляр, що навчив ікону дихати модерном. Його картини — це мить зупиненого молитовного жесту, в якому традиція візантійської строгості переходить у м’яке світло європейської сецесії. Вони не лише зображають святе — вони промовляють до глядача мовою символів, кольору і ритму. У розписах церков — святі постаті здаються не віддаленими небесними істотами, а близькими, з людськими обличчями, вписаними у спокійні, врівноважені композиції. Їхні силуети витягнуті, майже застиглі в молитовному танці, а очі — глибокі, як тиша стародавнього храму. Фарби у Сосенка звучать лагідно і впевнено: Охра, зелень, теракота, небесна синь — він відмовляється від надмірної барвистості на користь внутрішнього світла. У його образах — тиша, спокій і гідність. Відчувається вплив Джотто, але через призму галицької душі — стриманої, але багатої на відчуття. В його “Іконі Богородиці” (одна з найвідоміших) – лик Марії м’який, з тонкими рисами, сповнений спокою. Її руки не просто тримають Немовля – вони обіймають цілий світ. Це не образ недосяжного ідеалу, а жива присутність любові й тиші.