160 років тому:
Кость Левицький народився в 18 листопада 1859 р. в родині священника на Франківщині – тоді це була Австрійська імперія. Навчався на юридичних факультетах Віденського та Львівського університетів. У 31 рік відкрив адвокатську контору у Львові та принципово вів справи українською. Він першим почав вести офіційні документи українською мовою. Активно займався політичною діяльністю. Був співзасновником і секретарем політичної Народної ради у Львові, на її основі згодом утворилося Національно-демократ. (нар.) сторонництво (1899), потім перейменоване на Українську національно-демократичну партію. Входив до кер-ва партії, з часом очолив її. 1907 був обраний послом (депутатом) до австрійського. парламенту, очолював там Український парламентський клуб. 1908 обраний також послом до Галицького крайового сейму, очолював там Українській сеймовий клуб. З початком Першої світової війни став на чолі (1 серпня 1914) Головної української ради у Львові. 1920 р. – уповноважений у справах преси і пропаганди, а від січня 1921 – уповноважений у закордонних справах в уряді Є. Петрушевича. Очолював укр. делегації на переговорах у Ризі (Латвія; 1920) та Женеві (Швейцарія; 1921, 1922). Він також хотів розвивати хист українців до підприємництва й для цього вивчав австрійський досвід. У 1883 році став співорганізатором першого українського кооперативу “Народна торгівля”. Завдяки старанням Левицького відкрили страхову компанію, ідею якої у Львові виконували аж 30 років! Кость Левицький був кісткою в горлі совєтів – усе життя він боровся за українську мову та вільну Україну, розвивав економіку та заохочував українців до підприємництва. Він був співзасновником першого українського кооперативу, першої страхової компанії в Україні та головного банку Галичини, а потім став прем’єр-міністром новоутвореної ЗУНР. Тому його так ненавиділи Сталін з Хрущовим і запроторили за ґрати, коли Левицькому було вже 80 років. Хотіли навіть розстріляти, але побоялися. Невдовзі Кость Левицькій помер у м. та був похований на Янівському цвинтарі.