55 років від Дня народження Оксани Кузів.

10.03 – 55 років від дня народження Оксани Кузів, української письменниці. Оксана Кузів народилася у маленькому, але надзвичайно красивому місті Бурштин, розташованому на заході України. 10 березня 1970 року стало тим першим моментом, коли вона прийшла у цей світ, принесла з собою частинку весняної свіжості, яка не покидала її душу і протягом всього життя. Бурштин, місто, яке заховане серед гір та лісів Івано-Франківщини, стало її колискою, де кожен подих повітря був наповнений ритмами природи, звуками пісень птахів і тишею, що завжди давала простір для думок. З дитинства Оксана була допитливою та уважною до всього, що її оточувало. Її серце не раз забивалося швидше, коли вона ловила кожне слово у розмовах дорослих, а погляд не відривався від книжок, що захоплювали її в уявний світ. Вже тоді вона знала: хоче жити серед слів, творити з них щось таке, що буде торкатися душі інших. Львівський державний університет став для Оксани тим важливим кроком на шляху до її мрії. Спеціальність викладача української мови та літератури відкрила перед нею безмежний світ класичних творів, сучасної поезії, величі і трагедії рідної мови. Це був час, коли кожна лекція, кожен семінар викликали в ній бурхливу хвилю емоцій. Вона вчилася не просто писати, а відчувати слово, переживати кожен вірш, кожну думку, яку вкладала на папір. Після закінчення університету Оксана повернулася до рідного краю. Її шлях до літератури та журналістики був прямим і безкомпромісним.

Спочатку робота літературним редактором у газеті «Салон-плюс», потім коректором в обласних газетах «Івано-Франківський оглядач» та «Вечірній Івано-Франківськ» — кожна з цих посад була для неї етапом, який дав можливість не тільки відточити свої навички, а й навчитися цінувати важливість точності, уважності до деталей. Оксана знала: кожне слово має свою вагу, і його потрібно відчувати. Впродовж років вона ставала все більш відомою в журналістських колах Івано-Франківщини. У своєму рідному Богородчанському районі працювала журналісткою в газеті «Слово народу», де публікувала матеріали, які завжди мали глибокий сенс і проникливий погляд на життя. Вона, як справжній майстер слова, вміла проникнути в саме серце події, виразити те, що інші не помічали, знайти правильні слова в найскладніших ситуаціях. Оксана вірила, що слово може змінювати світ, і своїм стилем, своїм поглядом на життя вона доводила це щодня. Її ім’я стало символом української журналістики — безкомпромісної, чесної, глибокої. І хоч вона не прагнула слави, її статті завжди знаходили відгук в серцях читачів. Вони знали, що її слово завжди буде точним, справедливим і, головне, — живим. І сьогодні, через роки після тих перших кроків у журналістиці, Оксана продовжує творити. Але, як і раніше, її душа горить тим же полум’ям… української письменниці. Оксана Кузів народилася у маленькому, але надзвичайно красивому місті Бурштин, розташованому на заході України. 10 березня 1970 року стало тим першим моментом, коли вона прийшла у цей світ, принесла з собою частинку весняної свіжості, яка не покидала її душу і протягом всього життя. Бурштин, місто, яке заховане серед гір та лісів Івано-Франківщини, стало її колискою, де кожен подих повітря був наповнений ритмами природи, звуками пісень птахів і тишею, що завжди давала простір для думок. З дитинства Оксана була допитливою та уважною до всього, що її оточувало. Її серце не раз забивалося швидше, коли вона ловила кожне слово у розмовах дорослих, а погляд не відривався від книжок, що захоплювали її в уявний світ. Вже тоді вона знала: хоче жити серед слів, творити з них щось таке, що буде торкатися душі інших. Львівський державний університет став для Оксани тим важливим кроком на шляху до її мрії. Спеціальність викладача української мови та літератури відкрила перед нею безмежний світ класичних творів, сучасної поезії, величі і трагедії рідної мови. Це був час, коли кожна лекція, кожен семінар викликали в ній бурхливу хвилю емоцій. Вона вчилася не просто писати, а відчувати слово, переживати кожен вірш, кожну думку, яку вкладала на папір. Після закінчення університету Оксана повернулася до рідного краю. Її шлях до літератури та журналістики був прямим і безкомпромісним. Спочатку робота літературним редактором у газеті «Салон-плюс», потім коректором в обласних газетах «Івано-Франківський оглядач» та «Вечірній Івано-Франківськ» — кожна з цих посад була для неї етапом, який дав можливість не тільки відточити свої навички, а й навчитися цінувати важливість точності, уважності до деталей. Оксана знала: кожне слово має свою вагу, і його потрібно відчувати. Впродовж років вона ставала все більш відомою в журналістських колах Івано-Франківщини. У своєму рідному Богородчанському районі працювала журналісткою в газеті «Слово народу», де публікувала матеріали, які завжди мали глибокий сенс і проникливий погляд на життя. Вона, як справжній майстер слова, вміла проникнути в саме серце події, виразити те, що інші не помічали, знайти правильні слова в найскладніших ситуаціях. Оксана вірила, що слово може змінювати світ, і своїм стилем, своїм поглядом на життя вона доводила це щодня. Її ім’я стало символом української журналістики — безкомпромісної, чесної, глибокої. І хоч вона не прагнула слави, її статті завжди знаходили відгук в серцях читачів. Вони знали, що її слово завжди буде точним, справедливим і, головне, — живим.
І сьогодні, через роки після тих перших кроків у журналістиці, Оксана продовжує творити. Але, як і раніше, її душа горить тим же полум’ям…