26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.
25 квітня з нагоди вшанування Чорнобильської трагедії у бібліотеці-філії №27 с. Узин (вул. Молодіжна, 16 А) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проведено історичну годину “Гіркий Чорнобиль крізь віки”. Запаливши свічку пам’яті та схиливши голову у хвилині мовчанні, присутні віддали шану героям і жертвам Чорнобильської катастрофи. Доповненням до заходу став книжковий перегляд літератури на якому були представлені книги та періодичні видання, матеріали про наслідки Чорнобильської аварії.
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.
Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 25 квітня 1900 року народилася Вероніка Олександрівна Черняхівська – письменниця і перекладачка, онука драматурга й одного з корифеїв українського театру Михайла Старицького, дочка письменниці Людмили Старицької-Черняхівської і видатного київського лікаря Олександра Черняхівського.
26 квітня – Міжнародний день пам’яті Чорнобиля. 39-ті роковини Чорнобильської катастрофи – трагедії планетарного масштабу, яка і сьогодні озивається пекучим болем і стражданнями у багатьох українських родинах.
26 квітня виповнюється 39 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Тоді, у квітні 1986 року радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.
Ця жахлива трагедія має стати частиною колективної пам’яті майбутніх поколінь українців, тому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №1 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради, 24 квітня 2025 року підготували та провели для наших юних читачів годину-спомин “Зелений край, колишній рай, тепер — це зона смерті”. Підготували коротку історичну довідку про передумови та наслідки аварії.
Досі триває дискусія про причини техногенної катастрофи, про них можна почитати в офіційних документах та сайті ДСП «Чорнобильська АЕС». Але окремим злочином радянської влади було приховування правди від населення.
Українці першими відчули на собі наслідки радіаційного витоку. Однак замість того, щоб інформувати населення про небезпеку та вживати заходи для захисту, радянська влада намагалася приховати правду, адже визнавати проблему і брати на себе відповідальність їм було не вигідно. На тлі цього безжалісного рішення відбувся першотравневий парад. Тисячі людей, замість евакуації, медичної допомоги та чітких протокольних заходів безпеки — зібралися у центрі столиці (за 130 км від епіцентру аварії).
Офіційне попередження про небезпеку радіоактивного опромінення оприлюднили лише 5 травня, а поради про можливі методи захисту — аж 9 травня в газеті «Правда України».
Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Злочини, які робить рф зараз знову ставить світ на межу катастрофи, а людство перед загрозою знищення. В день річниці Чорнобильської катастрофи про це варто нагадати усім світовим лідерам.
24 квітня о 14.00. центральна бібліотека для дітей (вул. Степана Бандери, 8) централізованої бібліотечної системи департаменту культури Івано-Франківської міської ради проводила тематичну бесіду біля книжково-ілюстративної виставки «Чорна трагедія на кольоровій землі» до Дня пам’яті Чорнобильської трагедії.
Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішою техногенної катастрофи в історії людства.
Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
Для того, щоб Чорнобильська катастрофа не повторилася, потрібно виховувати дітей у дусі відповідальності за загрозливі технології та розвивати в молоді екологічну свідомість. Говорити про Чорнобиль важко, але говорити потрібно чесно і зрозумілою для дитини мовою. Не боятися цих розмов, бо вони вкрай важливі для громадянської свідомості. Проте без спеціальної літератури зробити це дуже важко. Потрібен фаховий супровід, розуміння, як вести розмову, щоб не травмувати, відповідати на запитання, яких у дитини буде багато. Як подати її маленьким читачам, про що говорити з підлітками. Художня література допомагає вести розмову в правильному руслі.
Дитяча письменниця Катерина Міхаліцина написала дві нові книжки про Чорнобильську трагедію: “Квіти біля четвертого” і “Реактори не вибухають”.
Дві книжки Катерини Міхаліциної на одну тему, проте вони дуже різні: “Квіти біля четвертого” тонка і душевна розповідь для молодших дітей віком 7+. “Реактори не вибухають” – про Чорнобильську трагедію у кількох вимірах: технічному, природничому, політичному, а також емоційному. Вона розрахована для більш дорослих дітей – одинадцять років плюс, проте й дорослому читачеві вона допоможе скласти незрозумілі пазли.
