Бібліотечне культкафе «Під палітуркою»
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.
Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)
Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову.
15 квітня 1905 року народився Серж Лифар — український артист балету, балетмейстер, теоретик танцю, один із найвидатніших танцівників XX століття. Походив з сім’ї помічника лісничого Трипільсько-Вітянського лісництва Михайла Яковича Лифаря та його дружини Софії Василівни Марченко. Родина Лифарів мала глибоке козацьке коріння.
Хлопчик був наділений тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії. Але визначальною в його долі стала зустріч із Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Її балетна секція стала для Сергія першим кроком до вершин слави. Стартувати в балеті в 16 років – дуже пізно. Лифар фактично починає отримувати серйозну балетну підготовку в майже 18 років, коли з другої спроби йому вдається втекти з Радянського Союзу вслід за викладачкою.
У Парижі Сергій Лифар від посереднього танцівника балетної трупи Дягілєва завдяки своїй працьовитості і цілеспрямованості швидко доріс до головних партій у виставах. А після смерті Дягілєва очолив балетну трупу Гранд Опера. У 24 роки відбувся дебют Лифаря-хореографа зі спектаклем “Ікар”, який стане уособленням самого танцівника. Фактично він відродив французький балет, його репертуар, трупу, школу та славу, ставши основоположником нового напрямку в балеті – “неокласицизму”. Сучасники називали його “богом танцю”, “добрим генієм балету XX століття”. За роки роботи в Опері Лифар виховав багатьох зірок балету.
