14 квітня – 80 років з дня народження українського письменника-фантаста Сергія Сергійовича Дяченка. Народився у 1945 році в Києві. Батько письменника Сергій Степанович – вчений-мікробіолог, що пережив сталінські репресії та мати Віра Іванівна – дочка священника працювала вчителем фізики. В дитинстві хлопчик багато хворів та перечитав величезну кількість книжок. Вчився дуже добре, бо мав чудову пам’ять та ерудицію. Ще юнаком почав писати вірші. Старшокласником потай від сім’ї займався самбо та отримав юнацький розряд, але головним захопленням юнака було підводне плавання. Він брав участь у підводних наукових експедиціях, пошуку гармат Беринга в районі Командорських островів, у рятуванні популяції морських бобрів. Навчався в Київському медичному інституті, потім в аспірантурі при Київському інституті молекулярної біології. Також працював лікарем-психіатром. На початку 70-х років майбутній фантаст написав перший великий твір – детективний роман “Симфонія”. У 1980 закінчив сценарний факультет ВДІКу та був автором сценарію до телеепопеї “Микола Вавілов” та художнього фільму “Голод-33”. Зараз пише в співавторстві з дружиною Мариною Дяченко. З 2013 року подружжя живе у Каліфорнії. Життя на березі океану дозволяє Сергію, який вважає, що його предок не мавпа, а морський лев, займатися улюбленим дайвінгом. Марина та Сергій говорять про себе, що працюють в жанрі “м-реалізму” (самі вони значення літери “м” не розшифровують). У творчому доробку мають більше 30 романів, сотні повістей та оповідань. На Європейському конвенті фантастів “Eurocon-2005” перший роман “Брамник” (“Привратник”) (1994) отримав приз “Кришталевий стіл”, а письменники отримали звання найкращих письменників-фантастів Європи. У 1996 році вийшов роман “Ритуал” – романтична історія про дракона та принцесу, дивна та незвичайна, бо дракон у ній – людина, в яку автори вклали живу душу