2 квітня до Міжнародного дня дитячої книжки у бібліотеці-філії №27 с. Узин (вул. Молодіжна, 16 А) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради проведено зустріч дискусію “Нові книжечки читаємо залюбки”. Це свято відзначається щороку з 1967 року, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Дуже важливо прищепити дитині любов до читання доброї та цікавої книжки. Під час дискусії допитливі відвідувачі ознайомились з новими книжками, приймали активну участь у обговоренні книг, ділилися враженнями від прочитаних книг. Вибрали цікаві книжки для читання вдома. Адже книга – це мудрий розважливий, найвірніший друг, який супроводжує нас усе життя.
Цьогоріч культурна спільнота відзначає 100-літній ювілей нашого краянина, видатного художника-шістдесятника, політв’язня Опанаса Заливахи. Саме тому ми, бібліотекарі бібліотеки-філії №3 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради 2 квітня 2025 року підготували інформ-бюлетень “Бути українцем і знати хто ти”. Ми зібрали цікаві факти про життєвий і мистецький шлях Опанас Заливахи, щоб наші читачі ближче познайомилися з особистістю талановитого живописця, справжнього патріота, борця за українську незалежність.
Його історія — неймовірна та захоплива. Будучи етнічним українцем (він народився в селі Гусинка Куп’янського району на Харківщині), він усвідомив власне коріння лише дорослим; жив у країні з тоталітарним режимом, але створював повні символів, яскраві, бунтівні витвори; оселився на Прикарпатті, але товаришував з київською творчою інтелігенцією.
Він був близький з Іваном Світличним, дружив з В’ячеславом Чорноволом (який на той час жив і працював у Львові), співпрацював з художниками-шістдесятниками. Творчий колектив молодих, зухвалих, талановитих авторів працював над вітражем “Шевченко. Мати” до 150-річного ювілею поета для “червоного” корпусу Університету (цю історію розкривала виставка Алли Горської в Українському домі “Боривітер”) Встигли зробити тільки центральну частину (зараз зображення вітражу зустрічає гостей при вході в Музей шістдесятництва).
9 березня, коли митці прийшли на відкриття, вони побачили свою роботу заслоненою білою тканиною, а навколо валялися лише друзки битого скла. Кажуть, що сам ректор університету разом зі своїми підопічними розбивав цей вітраж. За цей вітраж Аллу Горську, Людмилу Семикіну, Галину Севрук та Галину Зубченко виключили зі Спілки художників. Заливаха до спілки не належав, він повернувся до Івано-Франківська.
Владу обурив іконописний стиль роботи, її незвична манера, де Тарас Шевченко поставав не добрим дідусем, а гнівним бунтарем. Лякали рядки “Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово”. Бісили “грати” (які насправді були переплетінням рам вітража), але влада прочитала символи правильно; боятися було чого. Тому вітраж зруйнували. Це стало початком поневірянь художника та його життєвої боротьби.
Впродовж усього року ми розповідатимемо вам, дорогі читачі, хто такий Опанас Заливаха та чому про нього мають знати українці. Тож далі буде.
У художній літературі окремим пластом виділяється її гумористично-сатиричний струмінь. Це закономірне явище, адже гумор, жарт, сатира є невід’ємною частиною людського життя, яке інтерпретується у художніх творах. Світова література має багатющий набуток цього спрямування. Її твори стали невід’ємною частиною світової сміхової культури. У цей контекст вписується і українська література, що має давні традиції, закорінені в усну народну творчість.
