Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині (нині це Здолбунівський район Рівненської області). Будучи шістдесят років відірваний від рідної землі, Улас Самчук лишив у спадок світові величезну бібліотеку своїх праць про Україну. Із 22-річного віку Самчукові довелося жити за межами батьківщини. 24 лютого в читальному залі ЦБ (вул. Пилипа Орлика, 5) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся захід: літературний портрет «Улас Самчук – літописець України крізь війни, табори, голод і екзил». Бібліотекар коротко розповіла користувачам про життєвий і творчий шлях Уласа Самчука. Нелегким був його життєвий і творчий шлях, який завершився на еміграції, в Канаді. Донедавна доробок Уласа Самчука був на батьківщині під забороною, й лише тепер його творча спадщина повертається до українського читача. Улас Самчук зажив слави “українського Гомера ХХ століття” – відкрив світові справжню і невідому до того Україну. З-під його пера вийшли геніальні твори: “Волинь”, “Гори говорять”, “Марія”, збірки оповідань “Месники”, “Віднайдений рай”. У них він акцентував увагу на таких ключових темах, як загарбання більшовиками України, колективізація і голодомор. Сам письменник був прихильником українського націоналізму і поділяв погляди його ідеолога Дмитра Донцова. Був близько знайомий з Оленою Телігою. ЇЇ сміливість, екзальтована натура і жіночність високо цінувалися письменником. Неодноразово літератор згадував її у своїх спогадах, як “дивовижну жінку”. У 1980 році письменника пропонували висунути на здобуття Нобелівської премії. Але цього не сталося через відсутність рекомендації від одного з Нобелівських лауреатів. Всі, хто відвідав сьогодні читальний зал, мали змогу ознайомитися з тематичною виставкою книг: «Улас Самчук – літописець України крізь війни, табори, голод і екзил».

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”
(П. Мирний)

Багато  століть українська мова постійно зазнавала  утисків з боку імперій. З українських словниць зникали слова, замінюючи іншими відповідниками. Знищували правопис, вбивали українських мовознавців та літераторів. Але наша мова жива і розвивається. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тому у вихованні молодого покоління перед вчителями рідної мови постає важливе завдання: прищепити любов до рідної мови, щоб рідне слово  жило, трепетало, грало всіма барвами й відтінками в душі молодої людини.

Відзначаючи Міжнародний день рідної мови, працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 22 лютого підготували бібліодайджест “О, мово, рідна, будь повік жива”. У відеоперегляді бібліотекарі пропонують книги з української мови і вчителям для викладання, і дітям для її вивчення. Для розвою рідної мови потрібно дослухатись до порад М. Рильського : 

“…Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде”.