Василь Андрусяк народився 11 січня 1915 року в Снятині (нині Івано-Франківська область) До ОУН вступив у 17 років, навчаючись у гімназії. Василь Андрусяк був символом незламної боротьби за незалежність. З початку 1930-х рр. брав участь в діяльності українського «Пласту», «Просвіти», товариства «Сокіл», а з 1932 р. — Юнацтва Організації українських націоналістів (ОУН). Був засновником осередку ОУН в Снятинській гімназії. Після радянської анексії Західної України Андрусяк навчався в Коломийському педучилищі, деякий час учителював. Від невеликої боївки до командира п’яти куренів УПА, його життєвий шлях був сповнений труднощів і небезпек. Після анексії Західної України, він не тільки встиг стати учителем, але й перетнув кордон, щоб уникнути арешту. Повернувшись додому, Андрусяк очолив Снятинський окружний провід ОУН і розпочав боротьбу з окупантами. Легендарні бої на горі Лопата (9 липня 1944 р.) стали етапом справжнього героїзму, коли його курінь, завдяки відмінному керівництву, переміг ворога. Цей подвиг не залишився непоміченим, і навіть радянські партизани не змогли подолати мужність українських повстанців. В кінці 1944 року його курінь відзначився звільненням в’язнів у Товмачі, вчинком, що засвідчив їх непохитну відданість справі. Навесні 1945 року Андрусяк став командиром «Чорного лісу», керуючи численними атаками на ворога. Загинув Василь Андрусяк 24 лютого 1946 року між селами Грабівка та Глибоке Богородчанського району Івано-Франківської області у сутичці з підрозділом 215-го полку внутрішніх військ НКВД. Посмертно його було нагороджено найвищою бойовою нагородою УПА –  Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го ступеня та підвищено до звання полковника.