«Кожен горить на віку, як уміє,
Інший хвилину, а інший – весь вік,
Тільки б не скиглив, тільки б хай діяв!
Тільки б знав твердо, що він – чоловік!»
Святослав Караванський
Постійна рубрика Івано-Франківської МЦБС розповість вам про постатей, які в різні роки творили українську культуру, – самобутніх філософів, геніїв слова, законодавців музичної моди, золотих імен українського живопису, режисерів-новаторів, громадських діячів, благодійників.

Ці короткі віртуальні рандеву триватимуть приблизно…філіжанку кави)

Історія української культури – драматична і часто трагічна, як і долі відчайдухів, які попри заборони і переслідування, у часи тотальної заборони всього українського, зуміли підняти національну культуру на високий рівень і навіть здійснити вплив на культуру світову. 24 грудня 1920 року народився Святослав Караванський — український мовознавець, поет, перекладач, журналіст, автор самвидаву. Довголітній в’язень радянських таборів СРСР 1944–1960, 1965–1979. Член ОУН. Святослав Караванський зростав у російськомовній Одесі. Однак, слухаючи своїх батьків, Караванський рано зрозумів, що рідною їхньою мовою була українська. У хвилини нервового напруження батьки вживали українські вислови, за що сусіди часом називали їх «петлюрівцями». Під час Другої світової війни потрапив у полон нацистів. Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо «Бальзак». Організував книгарню української літератури «Основа», а прибуток з продажу передавав на потреби гуртка української молоді й українського театру. Радянський режим звинуватив його у «буржуазному націоналізмі». В обмін на волю спецслужба пропонує співпрацю – доносити про настрої молоді. Караванський відмовляється і 7 травня 1945 року отримує 25 років таборів. В ув’язненні Караванський працює на лісоповалі – будує магістраль Тайшет, залізницю на річці Печорі і шиє спецодяг.