В останню суботу листопада в Україні вшановують пам’ять про жертв голодомору. 90 років тому, у 1932-1933 роках більшовицьким режимом СРСР здійснено страшний злочин – штучно створений голод, від якого загинули мільйони українців. 25 листопада о 16:00 в бібліотеці-філії №14 (вул. Довженка,12) МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради відвідувачі бібліотеки мали змогу  долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції “Запали свічку”.

  Голодомор – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні й прийдешні покоління. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

  Голодомор – не тільки одна із найтрагічніших сторінок нашої історії, але й біль, що й досі не вщухає. Тому щороку у ці сумні листопадові дні ми згадуємо жертв  Голодоморів в Україні. І сьогодні теж ми пом’янули невинно замордованих голодом хвилиною молитви “Котилась Україною скривавлена сльоза”. Ми із старшокласниками Братковецького ліцею запалили свічки пам’яті та піднесли свої молитви за душі жертв цієї страшної трагедії. Також переглянули відеоролик “Ще й досі блукають їх душі і тіні, шукаючи хліба по всій Україні”. До відзначення цієї скорботної дати у бібліотеці-філії №23 Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради була представлена виставка-реквієм “Невиплакані сльози України”. Пам’ятаймо про своє минуле заради майбутнього!

    Сьогодні, в останню суботу листопада, українці згадують найсумніші дні своєї історії –  роки Голодомору 1932-1933 рр., масового штучного голоду 1921-1923 і 1946-1947 років. Від трагічних подій того часу нас віддаляють 90 років, але десятиліття не стерли народну пам’ять про жахливі сторінки буття українців, мільйони заморених невинних душ. Це й досі залишається незагоєною раною в генетичній пам’яті нашого народу.