Вишиванка – це предмет гордості українців. Це традиція, яка передавалася з покоління в покоління, попри численні утиски української культури. Вишиванка – елемент одягу, що сповнений українським колоритом та майстерністю нашого народу, який здатний створювати красу з усього. Повага до вишитої сорочки насправді велика – на її честь створили свято  – День вишиванки, який відзначається уже не тільки в Україні, але й за її межами.

Всесвітній день вишиванки — це дуже важливе для українського народу міжнародне свято. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня.  У 2023 році дата святкування випадає на 18 травня. Свято  неофіційне і  не прив’язане до жодного державного чи релігійного. Кожен, хто хоче підкреслити своє українське походження, або  просто підтримати Україну, щоб показати єдність, незламність і красу українського  народу, може одягнути вишиванку і долучитися до відзначення цього дня.

18 травня 2023 року о 12:00 на абонементі ЦБ  Івано-Франківської МЦБС  Департаменту культури міської ради, відзначаючи Всесвітній   день вишиванки, провели вишиваний флешмоб “Вишиванка – духовна броня українців”.

Цьогоріч – 18 травня –   в Україні не тільки День вишиванки, це ще і сумна дата  – День національної скорботи, який об’єднує День скорботи і пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (18.05) та День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначаємо в третю неділю травня – 21.05).

З 18 по 21 травня 2023 року свічею пам’яті  “А душа людська пам’ятатиме… працівники абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури  міської ради вшановують День національної скорботи.

Зокрема, 18  травня   о 16:00,  вшановуючи  День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, проведено  інформаційний бібліоспалах  біля  тематичної бібліовітрини.

Бібліотекар інформувала присутніх, що саме  18 – 20 травня 1945 року радянським урядом на нові поселення у Центральну Азію було депортовано 180 тисяч кримських татар. Майже 8 тисяч з них не дісталися живими до пунктів призначення, не витримавши нелюдських умов перевезення у товарних вагонах. Десятки тисяч померли у перші роки депортації через хвороби, постійне недоїдання, суворий клімат та важку фізичну працю, яку можна порівняти лише з рабством.

Це біда, яка забрала людські життя та знищила все духовне та культурне, з любов’ю зрощене в Криму. Півострів став плацдармом для переслідувань, несправедливості та антилюдяності.

Здавалося, стільки часу минуло і всі лиха позаду. Однак після окупації Криму росія поновила утиски кримських татар. Тож знову валіза, знову вокзал, знову — квиток у невідомість. І знову — все це з вини Кремля.