«Буває часом сліпну від краси»
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
Дисидент – це людина, яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче виступає за свої переконання. Саме такою була і є нинішня іменинниця Ліна Василівна Костенко. Королева слова, яка вже 93 рік своєю творчістю вчить нас бути ЛЮДЬМИ.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
Ліна Костенко
«Людині бійся душу ошукать» каже вона. І не лише каже, а своїми вчинками то потверджує. За що її твори були забороненими для друку впродовж багатьох років. Письменниця відмовляється від звання Героя України та від премії «Золотий письменник України». За словами письменниці, їй не потрібні жодні нагороди.
19.03.23 у бібліотеці-філії №17 (с.Березівка) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради відбувся поетичний серпанок «Буває часом сліпну від краси». Хотілося б донести чарунок Ліниного слова до всіх українців.
«Шипшина важко віддає плоди»
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
