6 липня 1937 року – не стало відомого українського поета Богдана-Ігоря Антонича. У розквіті сил, проживши 28 років, відійшов “співець природи” у “дім за зорею”.

Богдан-Ігор Антонич — це яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор, перекладач, чия творча доля переконливо засвідчує: великий талант обов’язково пробивається крізь тернові хащі на шлях передових думок свого часу, шлях, який поєднує серце художника і серце його народу. Він був закоханий в життя і хотів перелити цю велику свою любов до всього живого, до всього, що живе й бореться за своє існування, за короткий час досяг вражаючої мистецької зрілості, яку подарував людству.

6 липня 2022 року, минає 85 річниця з дня смерті Богдана-Ігоря Антонича (1909-1937) – відомого літературознавця, поета, прозаїка, перекладача. З цієї нагоди  працівники абонементу ЦБ Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради підготували і провели для своїх користувачів  годину спомину “Все моє життя – одне змагання за гармонію Людини й Бога”.

Знайомлячи з книгами Богдана-Ігоря Антонича із фондів бібліотеки бібліотекар коротко ознайомила з біографією відомого українського поета, підкресливши, що у розквіті сил, проживши 28 років, відійшов “співець природи” у “дім за зорею”. В ході години спомину  звучали вірші  поета-новатора, перекладача, чия творча доля переконливо засвідчує: великий талант обов’язково пробивається крізь тернові хащі на шлях передових думок свого часу, шлях, який поєднує серце художника і серце його народу. Шкода для нації і світової цивілізації, що такий Велетень відійшов із життя в такому молодому віці. 

Сон – трава каже:
“Я – щоб дитині добре спалося”.
Ранник каже:
“Я – щоб рани скоро гоїлися”.
Розрив – трава каже:
“Я відкриваю таємниці”.
(В. Голобородько  “Мова рослин”).

Свято Івана Купала відзначають багато європейських народів. У французів це – “Свято Жана”, “День полум’я” – у албанців, Sobotka у поляків, “Вогняний день” – у словенців та Midsommar – у шведів. Щодо традицій в Україні, то це найдавніше і наймагічніше свято, яке з давніх-давен символізувало зв’язок людини з природою. Напередодні Купала збирали трави вірячи в їхню чудодійну силу, часто зберігаючи їх цілий рік для лікування.

Працівники краєзнавчого відділу МЦБС Департаменту культури Івано-Франківської міської ради 7 липня 2022 р. долучились до купальської обрядовості провівши годину цікавої інформації для відвідувачів. Бібліотекарі зібрали лікарські трави і розповіли про їхні цілющі властивості, ознайомили з книгами, що детально розкривають  таємницю духмяного чар-зілля. Пригадали давнє найромантичніше повір’я про цвіт папороті, який нібито з’являється в купальську ніч. За переказами, він квітне лиш одну мить в найкоротшу ніч у році. Знайти квітку дуже важко, але кому пощастить, той отримає дар бачити майбутнє, розуміти мову звірів і птахів, зцілювати хворих та знаходити скарби. І, сьогодні нам всім дуже би кортіло знайти  цвіт папороті, щоб здійснилося єдине бажання. Перемоги ти миру!

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу ЦБ.