Розгортаю життя,
як сувій полотна:
ось мережка гріхів
і низинка падінь.
Верховинка жадань,
яворівка притаєних прагнень.
Далі – хрестики чорні
страждань і терпінь
та червона стебнівка
палкого кохання.
Ось  гладинка жіночої ласки,
перетиканка пестощів з ніжністю…
Ці нитки, ці голки,
незаручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті
і шиття, як життя.
Ірина Сеник

Ось такими поетичними рядками авторка описує мистецтво народної вишивки, яка сягає у сиву давнину. Зберігаючи традиції минулого, народна вишивка набуває нових рис сьогодення. І нині вона стала символом українства у будь-якому куточку землі.

Найбільш знаною в нас, на Прикарпатті, дослідницею і вишивальницею є Ірина Свйонтек, якій нині виповнилося б 85 років. Впродовж 35 років вона, хірург за професією та педагог, глибоко вивчала стародавню вишивку у фондах музеїв Івано-Франківщини, Коломиї, Косова. Часто, подорожуючи селами, пані Ірина фотографувала, ретельно замальовувала орнаменти, а потім їх вишивала, щоб зберегти оті національні строї Гуцульщини, Бойківщини, Покуття й Опілля.

Вшановуючи і пам’ятаючи народну майстриню, працівники краєзнавчого відділу ЦБ (вул. І. Мазепи, 1) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради оформили бібліовітрину “Веселкова краса вишиванки”.

Матеріал підготували працівники краєзнавчого відділу МЦБС.